Шпигунка через борг
Глава 16
Увечері ми з Данилом гуляємо в парку, уже сонце опускається за обрій.
- Даниле, як тут красиво. Захід Сонця дуже красиве явище.
- Дійсно, красиво. Я б теж гуляв тут і гуляв.
Данило зупинився і ніжно подивився мені в очі. Невже я йому подобаюся? Ще рано, ми не так давно знайомі, все це дуже дивно.
- Слухай, мені вже час іти додому. Проведеш?
- Проведу.
Ми пішли, тримаючися за руки.
Зранку в понеділок ми я прийшла додому я прийшла на роботу, відкрила ресторан, почалася робота. Раптом я побачила, що один з братів, новий оіціант, щось наче шукає.
- Романе, ви щось загубили?
Хлопець наче підстрибнув від несподіванки.
- Я еее шукаю перстень, який мені дідусь подарував.
- Вам допомогти?
- Ні, не треба.
Я знизала плечима й пішла далі. Хоча, це дивно, адже Роман довго вигадував, що відповісти. Треба краще придивитися до нього і до його брата.
Я слідкую за порядком у залі, раптом до мене підійшов Ярослав Михайлович, дуже швидко.\
- Доброго дня, Кароліно Петрівно. Ходімо до вашого робочого місця, є розмова.
Я не знаю, як реагувати, але ми пішли. Раптом він мене викрив? Треба заспокоїтися й послухати, що скаже Ярослав Михайлович.
#1691 в Сучасна проза
#5695 в Любовні романи
#1343 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
