Глава 10

З кабінету вийшов Ярослав Михайлович і сказав мені:

- Кароліно Петрівно, завтра прийде влаштовуватися на роботу двоє новеньких, один на кухню, а інший на кухню. Це сини мого друга, їм дуже потрібна робота. Прохання взяти їх, це Суховії Роман і Руслан Миколайовичі.

- Не хвилюйтеся, я обов`язково візьму на роботу синів вашого друга.

- От і чудово.

Ярослав Михайлович пішов. Дуже суворий чоловік, неспроста він хоче , щоб я взяла на роботу цих двох, треба бути обережною, не можна видати себе нічим.

Увечері Артем провів мене додому.

- Кароліно, я хочу запропонувати тобі жити разом.

- Артеме, ще рано, ми дуже мало зустрічаємося, треба більше один про одну дізнатися.

- От поживемо разом і дізнаємося один про одного краще, адже зустрічатися і жити разом це різне.

Ні, ні, не можна жити з ним, треба, щоб ніхто не заважав мені передавати інформацію про таємниці рестрану. Він може викрити мене й видати.

- Артеме, вибач, але я ще не готова до сімейного життя.

- А коли будеш готова? Бувай, Кароліно, поговоримо пізніше.

Ображений Артем пішов. Я зайшла в під`їзд.

У своїй кімнаті я подумала про те, що треба розставатися з Артемом, адже складніше все далі, не зможе ж вона завжди знаходити відмовки, щоб не жити з Артемом. Але якщо він не буде надалі наполягати, то можна й не розставатися. Потрібно, як слід все обміркувати й зробити правильний вибір. Сьогодні у мене немає на це ні сил, ні бажання.