Шпигунка через борг
Глава 6
Ми трохи здивувалися — не очікували побачити Веніаміна саме тут і саме зараз.
— Я така здогадлива, — посміхнулася я.
Алла поцілувала свого хлопця. Веніамін, до речі, знайомий з мамою Алли. Його власних батьків у нього, на жаль, немає — він із дитячого будинку.
— Каролінко, ми підемо, погуляємо удвох, — сказав Веніамін.
Алла поклала гроші за своє замовлення й пішла разом із хлопцем. Я задумалася: чи він справді просто хотів бути поряд, чи слідкував за нами?
Я розплатилася за своє замовлення й повільно пішла додому, намагаючись не думати про підступи долі й завдання Донченка.
Як тільки зайшла у квартиру, задзвонив телефон — Артем. Я відповіла.
— Привіт, Кара. Чим займаєшся?
— Щойно прийшла додому.
— Хочеш прогулятися?
— Я зараз не хочу нікуди йти, — відповіла я, відчуваючи внутрішнє відчуження.
— Погуляємо, коли ти захочеш. Мені треба йти, — сказав Артем і попрощався, поклавши слухавку.
Я залишилася одна, відчуваючи легкий тиск на серці. Хочеться якомога швидше завершити це завдання, віддати борг Донченку… і розстатися з Артемом. Сказати йому, що перестала кохати, і більше ніхто не постраждає від моїх таємниць.
#3717 в Сучасна проза
#11435 в Любовні романи
#2676 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 02.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
