Ми трохи здивувалися, не очікували зараз побачити Веніаміна тут і зараз.
- Я така здогадлива.
Я посміхнулася. Алла поцілувала свого хлопця.
Веніамін, до речі, знайомий з мамою Алли, своїх батьків у нього, на жаль, немає, він з дитячого будинку.
- Каролінко, ми підемо, погуляємо удвох.
Моя подруга поклала гроші за своє замовлення й пішла разом зі своїм хлопцем. Слідкував він за нами чи що?
Я заплатила за своє замовлення й пішла додому.
Коли я зайшла у квартиру, то мені зателефонував Артем, я відповіла.
- Привіт, Кара. Чим займаєшся?
- Щойно прийшла додому.
- Хочеш прогулятися?
- Я зараз не хочу нікуди іти.
- Погуляємо, коли ти захочеш. Мені треба йти.
Хлопець попрощався зі мною й поклав слухавку. Хочеться якнайменше його бачити. Швидше б закінчити це завдання й розстатися з Артемом, скажу, що перестала кохати.
#2368 в Сучасна проза
#7331 в Любовні романи
#1742 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023