Глава 5

Ми з Артемом уже тиждень зустрічаємося, ходимо на побачення. Уже так гарно і романтично! Ми намагаємося не потраплятися нікому на очі. Досить того, що мама, тато і Алла бачили Артема.

У неділю я з і Алла пішли в кав`ярню, сидимо за столиком, їмо морозиво.

- Скоро маму  треба вести в санаторій на лікування, а грошей не вистачає, - сумно сказала Алла.

Марина Юріївна виховала Аллу сама, з її батьком, Леонідом Яковичем, мама моєї подруги розлучилася, коли дівчині було тільки 5 років. Після цього ні жінка, ні чоловік повторно не одружувалися. У батька Алли більше дітей немає.

- А ти до батька зверталася?

Алла зітхнула тяжко і відповіла:

- Батько каже, що в нього немає грошей. Я навіть не сказала, що це для мами, попросила наче б то для себе.

- А до своєї тітки зверталася?

Тітка Люда, сестра Леоніда Яковича, багата жінка, у неї є своя маленька кав`ярня. Людмила ніколи не було заміжньою й дітей не має.

- Вона обіцяла, що дасть грошей, але тієї суми не вистачить. Але докладу гроші із заробітної плати, але двох тисяч не вистачатиме.

- Я тобі позичу ці гроші.

Алла вдячно на мене подивилася:

- Дякую, Каролінко. Я віддам гроші при першій же нагоді. Трохи мені Веніамін дасть, сказав, що повертати не треба. Сказав, що як маму підлікують, то на мене чекає сюрприз.

У мами Алли щось зі шлунком, не знаю, що саме, не розпитувала в подруги. Я посміхнулася й сказала:

- Може, він тобі пропозицію зробить?

Підійшов Веніамін.

- Кароліно, ти весь сюрприз зіпсувала, так нецікаво.