Глава 4

У суботу ми пішли в кінотеатр. Вечірнє місто світило ліхтарями, і я відчувала легке хвилювання. Як тільки ми підійшли до будівлі, мене наздогнала подруга:

— Привіт, Каролінко! Як справи?

— Добре, — відповіла я. — А у тебе?

— Теж добре, — усміхнулася Алла. — Мій Веніамінчик пішов купувати попкорн.

Вона взяла його за руку, і вони зайшли всередину. Ми з Артемом показали квитки на вході й знайшли свої місця.

Фільм ще не почався, як раптом до мене підійшла жінка років сорока, обурено скривившись:

— Дівчино, ви зайняли моє місце.

— Це моє місце, — відповіла я спокійно й показала квиток.

Жінка вказала на свій, і виявилося, що дійсно обидва квитки на одне й те саме місце.

— Я купив квитки в касі, а ви де? — підключився Артем, помітно напружений.
До нас підійшов чоловік, мабуть, її супутник:

— Дмитре, уявляєш, моє місце зайняла якась дівчина, і в неї теж квиток на сьогодні й той самий час!

— Обдурив мене той продавець біля кінотеатру, — пробурмотів Дмитро, стукаючи себе по лобі.

— Ах ти ж! — вигукнула жінка. — Купив квитки не в касі!

Вони пішли, а ми з Артемом переглянулися й сміливо розсміялися. Незважаючи на дрібну неприємність, фільм залишив приємні враження.

Після сеансу ми вирушили на прогулянку в парк. Тепле вечірнє повітря, шелест листя… І тоді сталося: Артем нахилився й поцілував мене.

Я відчула легке здивування й скривилася. Мій поцілунок був радше формальний, у межах гри, тоді як Артем, здається, щиро насолоджувався моментом. Він не помітив моєї невпевненості, а я подумала: «Як довго зможу зберігати холодність?»