Даниїл

За що я люблю свого друга – так це за його ненав’язливість. Ми вирушили у неділю, він кермував і не діставав дурними запитаннями, а сам я не готовий був ділитися думками, бо не розумів, що відбувається.

Ми зняли готель і три дні працювали до пізньої ночі, аби швидше повернутися. Робота трохи змінила хід моїх думок. Я заспокоївся і навіть кілька разів зателефонував Ельзі. А у четвер, коли ми мали підписувати контракт, виявилося, що в договорах відсутній пункт про відповідальність продавця. І все почалося з початку, правда нервів додалося. Від нас там нічого не залежало, ми просто мали зачекати, поки нотаріус переробить договори. Тому у четвер з Єгором вирішили згладити наслідки колективного нервового зриву. Зупинилися на клубі „Метро”, замовили випити і ось тут нас чекав сюрприз. Хоча, здебільшого він стосувався мене.

Я упізнав її за парфумами Montale, бо я не знав більше нікого, хто міг би собі їх дозволити. Я сидів спиною до неї і, повернувшись, одразу вмовив:

- Яка дивна зустріч!

Інга навіть трохи злякалася. Як завжди – красуня.

- Справді, дуже дивна. Як ти знав, що це я?

- Ти гарно пахнеш, - відповів я над самим її вушком і відсунув стілець за барною стійкою. Єгора не було. Йому хтось зателефонував і він вийшов на вулицю.

- Пригостиш дівчину чимось гарячим?

- Звісно, - я замовив її улюблений коктейль і улесливо запитав: - Ти стежиш за мною?

- Ще чого? – пихнула вона трохи ображено. Звісно, як же я посмів так подумати. Дівчину, що ходить на лобутенах і знає різницю між лобстерами, не може цікавити такий простак, як я. – Я теж працюю, коли ти не забув. У мене на завтра призначена ділова зустріч. То ж пробач, нічого особистого.

Вона могла говорити що завгодно, але я знав її надто добре. Вона була тут, бо це було змагання. Вона програла і хотіла реваншу. І налаштована була рішуче. Коли Єгор повернувся, скористалася шансом - звільнила його стілець, сіла мені на коліна і по-власницькому обійняла руками за шию.

- Так коли ми вже зустрілися, може прогуляємося? Помилуємося теплим вечором.

Інга облесливо посміхалася, видаючи готовність пожертвувати своїми принципами, якими доволі довго тримала мою увагу. Вона дуже старалася. Старалася довести, що доросліша, звабливіша від Ельзи, та хіба вийшла смішною, бо цієї миті я думав лише про Ельзу і ту частину її ніг, котрих не видно з-під футболки.

- Пробач, та якщо ти забула, вдома мене чекає наречена… - тепло жіночих рук на моїй шиї дуже дратувало, тому я обережно розімкнув її пальці й поставив дівчину на ноги. Вона вимушено посміхнулася і, перекрикуючи музику, що періщила по вухах, манірно скривилася:

- Ну, якщо передумаєш, дозволяю зателефонувати. Чао, Єгор!

Вийшло не дуже романтично.

Коли її постать сховалася у натовпі, друг присунувся до мене зі стільцем і довго дивився, немов на прибульця.

- Метикувата дівчина! І що це зараз було? Ти її відшив?

- Ми з нею надто різні. Не хочу бути кретином. Та й втомився я від порожньої жіночої уваги…

- А може уся справа в дівчинці, котра в тебе вдома приміряла материнське щастя?

- Запитав чоловік, до якого стоїть шеренга з дівчат… Де вони? Не бачу їх, – я демонстративно озирнувся, перехилив бокал віскі і роздратовано випив його до дна. Ой, як же він так точно визначив! І був правий, хоча й наполовину. А помилився в тому, що все набагато складніше.

У п’ятницю ми врешті підписали договори, але вирішили не вирушати проти ночі. Помандрували трохи вулицями міста, переночували в готелі, а зранку заїхали в торговий центр, де я з радістю накупив для Мії всіляких іграшок. Єгор нічого не говорив, хіба дивно поглядав у мій бік та допомагав вибирати. Дорога додому займала десь п’ять годин, тому я сподівався, що ми встигнемо до обіду. Однак, на виїзді з міста у нас врізалася одна мадам. Ніхто не постраждав, та поки приїхала патрульна служба й оформили ДТП, пройшла ціла гробана вічність. Тому ми запізнилися навіть на вечерю.

Через кілька годин я зателефонував мамі, попередив, щоб не чекали. Вона повідомила, що Ельза повернулася додому, тому я вирішив їхати одразу туди. Страх, як хотів її побачити, живу, таку близьку.

Двері відчинив своїм ключем і одразу ж в коридорі наткнувся на чоловічі туфлі. З вітальні лунала спокійна музика і чулися голоси.

В моє тіло несподівано поселилася тривога і я чи не вперше у житті усвідомив, як це боляче, коли зненацька тебе штовхають у спину.

* * *

Від люті я не усвідомлював, що роблю. Ривком скинув з ніг взуття та мов шаленець увірвався до вітальні, бо моя збуджена уява вже вимальовувала собі непристойні картини. Натомість, Ельза у неймовірно гарній сукні з голими раменами – це все, що мій мозок зумів розрізнити.

- Даниїл? – вона здригнулася від несподіванки та зачепила ногою крісло. Воно перекинулося з грохотом, від якого Мія почала голосно плакати. Ельза підняла з підлоги якість папери і, взявши малу на руки, взялася її колихати.