Любов загубила своє намисто
Поки бігла без оглядки уперед.
Так палко хотіла бути відчутна
Що не розминулась з обличчям розлуки.
Хіба ж кохання може не ранити?
Завжди, всюди, навік лишитись одним?
Вірність, щастя, безтурботність ви все ще тут?
Чи вас вже змило прохолодою осінніх сліз?
У безтурботності є сірі дні
Вірність вміє спритно грати у хованки
А щастя таке крихітне і невловимо
Ще мить і все набуде нових вірувань
Любов живе три роки?
А може день чи два…
Любов живе усе життя ?
До подиху останнього разом у парі між двох людей …
Хотіла б вірити у щастя
У незрадливість поміж двох.
Аби при погляді в обійми падати
Хотілося без заперечно, без вагань.
Довіра, щоб була основою
Огорнута ніжністю торкань
Той спалах трепетний і палкий
Не зрадили й не втратили
Відредаговано: 18.03.2026