Ішов містом янгол…
Це був зовсім молодий янгол. Вперше у житті дозволили йому спуститись на Землю. Вперше у житті був він у матеріальному тілі, у звичайному людському одязі: джинси, кросівки, футболка з принтом. Правда, в такому вигляді не було видно його чудових білих крил. Та то не страшно. Викликати крила він міг у будь-яку мить. А зараз просто насолоджувався матеріальністю і тим, що його оточувало. Все навколо було просто неймовірним! І це ясне сонечко, що світило з незбагнених висот та весело лоскотало довгі вії янгола. І легкий приємний вітерець, який куйовдив світлі кучері, що спускались на плечі. І це п’янке повітря, в якому змішалися запахи розігрітого асфальту, яскравих квітів, близької води, жіночих парфумів і ще тисячі відтінків. І це літо, тихе, барвисте, схоже на солодку вату у руках малюка. І ці люди…
Янгол не просто прогулювався величним старим парком повз штучного озера, на якому плавали лебеді та качки. Йому дозволили знайти собі людину, яка б хотіла мати Охоронця! Бути янголом-охоронцем найпочесніше на небесах. І це була його давня заповітна мрія. Він просто не міг зрозуміти, чому багато людей на Землі не мають свого янгола?
На душі було так легко, так радісно, так світло… Янгол ішов і посміхався. Літові, сонечку, зустрічним перехожим, цуцикам на повідках, дітлахам у пісочницях. Як же хороше на білому світі! Тепер лише слід вибрати людину, яка не має власного Охоронця, і запропонувати послуги. Так просто!
А таких людей було чимало. Погляд янгола впав на молоду жінку, що сиділа на лавочці, погойдуючи колиску. Не дивлячись на чудову погоду та гарну природу, вона виглядала смутною. Слід її розвеселити! Хіба є що краще, ніж стати янголом-охоронцем для молодої матері? Разом із нею радіти першій посмішці малюка, першому слову, першому кроку?
Янгол, сяючи від щастя, підійшов до жінки і зупинився перед нею, широко посміхаючись.
- Доброго ранку!
- Чого тобі? - підозрілим поглядом окинула незнайомця молода мати. - Купляти нічого не збираюсь! Книжечок мені теж тицяти не треба!
- Ні-ні! Я нічого не продаю і не розповсюджую! Я просто хочу допомогти!
- Один вже «допоміг», залишив маля «в подарунок», а сам хутко зник! Як хочеш, так і живи… Думаєш, легко одиначці з немовлям?
- Я можу посидіти, приглянути…
- Та йди ти! Ходять тут усілякі, а потім діти пропадають!
- Я просто хочу допомогти… - Янгол у розпачі приклав руки до серця.
- Залиш нас, бо зараз зателефоную до поліції! - підвищила голос жінка.
Дитинка у колисці почала пхикати.
- От вже й мале через тебе розплакалось! - голосно закричала жінка, підхоплюючись з лавочки і несамовито качаючи колиску. - А тільки ж заснуло… Бодай тебе!..
- Я…
- Іди геть! - гнівно вигукнула мамочка і покотила колиску, не озираючись.
Янгол був шокований. Він пропонував допомогу від чистого серця, а на нього накричали, звинуватили в усіх гріхах і послали безбач.
Справді, Старший й казав, що багато людей прогнали своїх янголів-охоронців, але повірити у це було неможливо. І ось тобі…
Може, щось сказав не так? Може, посміхався не надто щиро?
Ішов містом янгол…
Наче й сонечко вже не так ласкаво торкається обличчя. І вітерець вже не такий приємний. І замість безтурботного пташиного щебетання чується каркання ворон. Та янгол він і є янгол. Серце його випромінювало любов та ніжність, хотілося огорнути усіх крилами, захистити…
Не слід думати про невдачу, на світі повно людей, які потребують янгола-охоронця, а він прагне прийти на допомогу, бути поряд, підставляти плече і затуляти від негараздів. Просто слід знайти того, кому його допомога зараз найбільш потрібна…
Он! На парапеті над штучним озером стояв юнак з маленькою синьою книжечкою у руках, на очах у нього бриніли сльози. Ось хто потребує зараз втручання вищих сил!
- Стій, друже! - підскочив янгол. - Не треба робити дурниць! Життя таке прекрасне, і у тебе усе попереду!
- Ти, що, хворий? - озирнувся на нього юнак і зіскочив з парапету. - Ти, що, думав, що я топитись буду у цьому болоті?! Так тут води по пояс! Хіба що залікову книжку втоплю, щоб не бачити оцю двійку…
- Я можу допомогти…
- Ти, що, за мене складеш іспит?
- Треба вивчити і перездати. Я покращу твою пам’ять, прослідкую, щоб не відволікався…
- Не відволікався? Таточко знайшовся! Йди, краще, своєю дорогою, бо обламаю крила!
Звідки він дізнався про крила?! Янгол навіть озирнувся, перевіряючи, чи не видно нічого за спиною.
- Я просто хочу допомогти… - Янгол дружелюбно опустив на плече юнакові долоню.
- Якого біса?.. - юнак відштовхнув янгола.
- Я лише…
- Та пішов ти на … !
Замість «геть» було озвучено більш конкретну адресу, та суть від цього не змінювалась. Світлий янгол повернувся і побіг. Щось дивно щипало в очах і шкребло на серці.