Неймовірна історія Тарасової матері

- Ми з сестрою були дуже пов’язані емоційно і практично на все в житі дивились однаково - без вступу почав Батько Тараса. - І коли вона вчергове закохалася, то звісно перший, хто про це почув, був я.

Я ще не встигла зрозуміти, до чого тут сестра, а його щирість і такі схожі на Тарасові інтонації мене захопили. Його монолог і досі можу повторити майже дослівно.

- Не батьки були її найближчими людьми. Зараз такої різниці у поглядах на життя немає. Але наше покоління порушило всі усталені канони. А наші батьки -  вони люди старої школи, і їм та атмосфера, в якій жила молодь 90-х, здавалась розпустою і непристойністю. Ну може воно так і було.

Це зовсім не анекдот, що тоді дівчата жалілися в молодіжних журналах на те, що їм уже п’ятнадцять, а вони ще незайманки.

Але ми з сестрою на той час були вже дорослі. І часу на те, щоб віджигати,  було не так багато. То були часи, коли дурні гроші сипалися на обраних, а іншим, щоби заробити, треба було впахувати  без вихідних та роздавати хабарі кришам - бандитам і міліції. От ми й впахували. Але коли вже відпочивали, то батькам краще було про це не знати.

Сестру намагалися тримати якомога далі від цього бруду. Вона у нас була ніжна й тонка душевно - вічна дитина, її мало що взагалі цікавило крім мистецтва. І в неї були золоті руки й неймовірне відчуття стилю. В Тараса це від неї. 

Чоловік, що сидів навпроти мене, так поринув у спогади,  що наче говорив сам із собою. І його лице, таке стурбоване й згорьоване ще кілька хвилин тому, ставало все молодшим, безтурботнішим і дуже привабливим.

Він показав нам на тацю з пригощанням, ми машинально взяли чашки, але я так і не відпила зі своєї. 

Що б я не казала Тарасові, але мене просто спалювала цікавість.

Леонід Борисович, продовжив про те, що сестра дуже легко закохувалась і взагалі захоплювалась. 

- Тож коли вона мені вчергове повідала, що наш гість Камаль - її перша й остання справжня любов на все життя, я звично згодився, порадив не забувати про контрацепцію й про те, що він, здається, буде нашим діловим партнером.

А вона посміялася й сказала, що як діловий партнер він теж цікавий, але поки  що наша фірма, що в ці роки ледве тримається на ногах, має кращий вигляд, ніж справи самого Камаля. 

І може батьки не в курсі, але він сюди прибув, щоб справити враження на своїх батьків. Бо братів багато, а справа дістанеться тільки одному. І гроші на співпрацю йому виділили з ризикового фонду. Тобто їх втрата погоди не зробить, а як Камаль їх примножить, то буде гарно для його кар’єри  в сімейному бізнесі. 

Він старший син від старшої дружини, що б це не означало. 

І буде дуже гарно, якщо батьки дадуть йому показати себе в гарному світлі його батькам.

Але звісно просити про це вона не може. Бо вони її не так зрозуміють.

Ну звісно вони й не зрозуміли б. Бо вона уже колись просила їх спонсорувати одного зі своїх перших вічних кохань на якомусь попсовому конкурсі, потім іншого - на предмет початку бізнесу з вирощування лососів у ставках. І це ще не всі її намагання зайнятись благодійністю коштом батьків.

Батько суворо відмовляв після першого разу, коли співак  виявився бабником і поводився настільки погано, що сестра його кинула, а вкладені гроші вдалося повернути досить великими зусиллями й зовсім не через суд. Хоч реклама на конкурсі все ж  дещо й принесла нашій фірмі.

Сестра тоді, точнісінько як зараз Тарас, відмовилася просити батьків про будь-що й відтоді утримувала себе сама. А у батьків вистачило розуму їй не перечити.

У неї було хворе серце. Пролапс, що так і не виправився з віком. Нічого особливого, але берегти себе їй було треба. А вона не берегла своє серце, часто закохувалася, сиділа тижнями над роботою, яка її захоплювала цілком, відпочивала також на повну.

Живи яскраво, помри молодим, все таке - ну ви в курсі.

Звісно ніхто з нас не думав, що вона помре молодою. Але сталося саме так.

Її чергове вічне кохання, той Камаль, звісно красиво залицявся. Це тепер дівчата до такого звикли. А в ті часи було тру бути суворими й цинічними.  Всі оті завіряння у коханні з першого погляду, компліменти очам, оте знамените хочу від тебе дітей і ще там щось здавалися на фоні наших мачо в малинових піджаках  ще яскравішими й звабнішими. А подарунок дешевого персня в стилі родових племінних   реліквій, привезений для рекламних показів, здавався витонченою романтикою. Очі, як смарагд, а замість смарагда в персні фарбоване  скло.

Так чи інак сестра сприйняла оті зізнання в коханні дуже серйозно, а перстень вважала обручкою. І потай від батьків замінила скло у ньому справжнім смарагдом. Бо не хотіла, щоб батьки сміялися. А це ж справді смішно  й жалюгідно - дарувати майстру-ювеліру скло. Він якось це пояснив їй жартом. Типу вона така дорогоцінність, що дарувати їй щось дороге не стильно. Бо вона все одно дорожче.

Але батьки б все одно не зрозуміли. А зривати переговори через те, що вони б  образились і  не згодились на співробітництво,  сестра не хотіла.

Так чи інак ми одного разу зібрались сім’єю, тобто я з дівчиною і сестра з Камалем.

Батьки вважали нас сім’єю. Всіх нас чотирьох. Тамара не надто подобалася матері, Камаль - батькові, але ж то вибір дітей, а вони завжди поважали наш вибір. До цієї трагедії. Бо після того обіду все змінилося.

Тамара побачила Камаля, він побачив її. І ми з сестрою їх втратили.

З них була навіть на вигляд гаряча романтична пара. Чорняві, з темним  вологими очима, кожний погляд яких  видавав бажання й згоду.

Видимо ми були для цих двох якісь не такі, менш яскраві й бажані. Але ще не знали про це. І ввечері, коли залишились із сестрою наодинці, жартували, що наших дітей від цих чорних орхідей будуть плутати.  І гадали, на кого малі будуть більше схожі - на нас, з тонкими рисами й ніжною шкірою,  як з картин Гейнсборо, чи на жагучих чорнявих Тамару з Камалем.