Ну от нарешті ти за все отримаєш, кривляко нещасна

Як це може бути? Вона ж повинна зараз бути з Тарасом. Втішати його, бо я ж так жорстоко з ним говорила ввечері. Він був злий на мене. 

Невже так швидко втішився? А може навпаки - розлютився ще більше та  прогнав від себе й друга Кароліну?

Стоп! Не про це зараз треба думати. Як вона знайшла дорогу сюди, як відчинила двері?

Ті люди, що мене сюди перенесли з вулиці, якось вмовили  її  добровільно  прийти сюди?  Пообіцяли щось чи теж  дали нюхнути чогось токсичного? Вона ж ніби уже не дихає клеєм. За що має дякувати Тарасові до речі. Тобто цим її не заманиш в усякі обшарпані  хрущовки.

Виходить -  друг Кароліна явно при пам’яті. І сама прийшла в пастку. Що ж ті невідомі люди їй дали або пообіцяли, чим залякали?

А може все-таки вкололи щось, і вона не розуміє, що робить?

От чого я не знаю, так це того, як вона себе поводить, коли дивиться мультики від токсинів або глюки. Може у неї тільки вигляд нормальний, а насправді Кароліна себе не контролює.

От я попала так попала. І хто мене заязика тягнув, нащо я не сказала Тарасові, що ми сім'я? Хоча яка з нас сім'я, він одразу й відвернувся й пішов з Кароліною. Я в такій сім'ї не згодна жити.

Навіть не пропонуйте. Це не для мене  - усі оті па де труа.

Знов буде корисний досвід, кажете? Цього корисного досвіду за одну добу могло б бути й трохи менше, скажу я вам.

І все ж Кароліна прийшла до мене. Сама. Це мене притягли непритомну. А вона своїми ногами. А раптом вона зараз агресивно налаштована? Ще покусає мене, а мені й боронитися ніяк... 

Вона мені точно не друг, ця курка білобриса. Тарасова сестричка, ха! Знаю я таких сестричок.  Така всіх жінок на світі  би втопила в ложці води, просто щоб у Тараса вибору не залишилося.

Треба взяти себе в руки... Спочатку той неприродний спокій, тепер агресія. Я уже ввечері зробила помилку через злість. Досить з мене помилок.

Може вона все ж не нанюхалася нічого й не накидалася? У неї ж все добре. Тарас знову її, а не мій. 

І поводиться друг Кароліна  ніби як завжди. Рухи впевнені, вираз  зосереджений. Дивиться прямо. Голубенькі злегка на викаті очі не бігають.

Невже такі викрадення бувають, що до жертв заходить хто завгодно із знайомих?

Що за цирк! Це вже не погрози й залякування, а якась профанація.

Невже Тарас так пручається, що треба викрасти нас двох для його повної покори мамусі?

Кароліна підійшла до мене, нахилилася й злісно вишкірила зуби.

Ото тільки не засичала, як змія, за що їй окрема дяка. Ну що ж, вона мене не любить. І я відповідаю повною взаємністю.

-Ну от нарешті ти за все отримаєш, кривляко нещасна. За все тобі віділлється.

Зіниці її не були якось особливо розширені або звужені. І перегаром від друга Кароліни не пахло. Мова не плутана, не хихоче ні з того ні з сього.

Тобто вона при пам’яті начебто.  А верзе якусь нісенітницю. Ну що я можу від неї отримати й нащо?

Зрозуміло, нікому не сподобається бути в такому положенні. Так не я її сюди покликала. Погрози від такої ж заручниці - то зовсім недоречно.

-Слухай, Кароліно. - почала терпляче й без емоцій. - Ми обидві втрапили.  І треба не обмінюватися погрозами та звинуваченнями. А виробити тактику. Нам обом треба, щоб у Тараса не було проблем, і при цьому у нас їх теж не було. Тому ми згоджуємося на всі пропозиції - типу написати йому відмову, не претендувати на що завгодно і все таке. 

Ми не бачили викрадачів, тобто їх облич. А це означає, що вони нас не вбиватимуть і нічого особливо жахливого не робитимуть. Бо інакше вони б не боялися показати нам обличчя, розумієш?

Друг Кароліна покрутила пальцем біля скроні. Нервує.   

- Ти не психуй, Кароліно. Послухай, що я думаю. Нам треба просто дочекатись, поки вони повідомлять, що треба говорити або робити. І роби тоді, що скажуть. Він не раб.  І дуже розумний, швидко там у всьому розбереться.  І його звідти швидко відпустять. Може навіть виженуть. Не питай, чому, то не мій секрет. А нам з тобою не потрібні неприємності і йому не потрібні. Не роби з себе Зою Космодем'янську  на допиті й не кричи, що ти краще вмреш.  Просто згоджуйся. А ще краще спочатку поторгуватися.  Може дати себе трохи залякати. Але як не вмієш прикидатися, просто згоджуйся. А то побачать, що ти хитруєш, і можуть серйозніше лякати якось. А як згодимося на їхумови, тоді нас відпустять. 

Кароліна слухала мій інструктаж з виряченими очима, а потім засміялася, як ненормальна.

- А будеш отак себе поводити, як тільки що, то матимеш нагоду  пред’явити собою доказ того що вони не шуткують. - закінчила я настанови для особливо тупих Каролін.

- Вони не шуткують, Кароліно. Викрадення - то тяжкий злочин. Але  їм воно не треба перед від’їздом - погоні, неприємності й скандали. - додала я, щоб все не було так похмуро. - тому поводься чемно, згоджуйся, і все минеться без особливих ускладнень. 

Вона дивилася на мене круглими ляльковими очима, слухала уважно, навіть не кліпала.

А коли я закінчила, ще трохи мовчала, думала, мабуть, над тим, що я сказала. 

А потім з розмаху всілася на підлогу, відкинула голову назад і засміялася, як сміються  божевільні в жахастиках. У мене морозом продрало по хребту. От мені тут ще не вистачало з божевільною носитися..

Вона не прикидалася. Все було супернатурально. Друг Кароліна справді раділа й зловтішалася, а я чекала, чи не перейде цей сміх в істерику. 

Але,  досить довго посміявшись, Кароліна обірвала веселощі й втупилася у мене, знову переставши кліпати очима.

- Ти ідіотка. Вони покажуть тобі своє лице, якщо ти так хочеш. Я їх приведу сюди через пів години. Вони тебе тут приріжуть над ванною. Кров змиють.Труп підкинуть до тебе у квартиру.  Потім я скажу Тарасові, що ти дома й уже готова миритися. Він побіжить, понаставляє відбитків пальців, побачить тебе. Може й поліцію викличе здуру. А ми його виведемо з твоєї квартири  й поставимо перед фактом - він або зараз же тікає звідси до батька і сидить там тихо, як миша. Або  сідає  надовго за вбивство.