Час приголомшливих історій від дуже поганої актриси

Те, що я побачила, коли зайшла до кав'ярні через вхід для персоналу, мало вигляд  наче сцени з мелодрами. І декорації виявилися бездоганними. 

Щоб не так сильно нервувати, уявила, що дивлюся серіал. І в голові  наче залунав голос перекладача.

Нещасна мати знаходить сина, якого втратила колись давно, ах., дон Педро, як ти міг так з нею вчинити...

Мій нервовий сміх перервався. Бо цю мелодраму знімав талановитий оператор.

Знаєте, все було дуже гарно. Майже пуста кафешка. Освітлений тільки бар.  Відвідувачів майже немає. Вони в тіні. П'ють виключно мінералку. І тихо бесідують. А  мені за  декоративною перегородкою все чутно. І те, що я чую, мене лякає. Не тим, що вона говорить, а тим - як.

Бо я мало в житті чула таких фальшивих голосів і дерев'яної мови. Вона ж виливає біль серця перед сином, а я чую наче бридку стару приму в містечковій опереті.

Не знаєте, як можна чути тиху розмову через стінку? Дуже просто. Прикласти стетоскоп і не дуже голосно дихати - от і весь фокус.

Я  слухаю і притримую щелепу, щоб не мати такого ж дурнуватого вигляду, як Кароліна, що сидить поруч з роззявленим ротом. Але  справді приголомшливо. Історія, яку розповідає Тарасові Поліна, заворожує.

Виявляється вони були студентами, й у них з його батьком був невинний роман.

Ну вона вважала принаймні, що невинний.

А потім  до них в компанію потрапив справжній східний принц.

Ну тобто він мав вигляд принца і поводився, наче принц.

Привела його до них її подруга - сестра того самого чоловіка, що тепер  видає себе за  батька її дитини.

Я не бачу виразу Тарасового обличчя і дуже про це шкодую. Дуже сподіваюся, що Тамара теж не бачить.  Бо Тарас погано контролює міміку, коли хвилюється. Може підказати їй, як на нього краще тиснути, якщо викаже своє ставлення.

- Він не мій батько? - чую схвильований голос партнера. - Нащо ж він мене забрав з сиротинця?

- Бо помста солодка на смак, Тарасе. Слухай, будь ласка, далі, бо мені дуже важко говорити, серце огортає жахом і досі.

Божечки! Де її вчили сценічної мови? Це просто жах, як награно й фальшиво. Фрази довгі, слова  не з її словника, паузи не на місці.  Фу.

- Той хлопець приїхав до них у справах. -  таємниче і швидко, як базарна ворожка, говорила Тамара. - Тоді все було дуже погано з оформленням контрактів і замовлень. Працювати було невигідно. Простіше купити якусь фабрику й пустити на металолом.  Але золото мало попит. От золоті ланцюги по пів кіло - ніяка не вигадка.

Та це ж просто загальні місця з підручників історії й бульварних романів. Чи вона тут взагалі жила в той час?

- Я в курсі. І що? - нетерпляче питає Тарас. Видно починає  дратуватися. У нього алергія на брехню. А це може й не брехня, але й на слова очевидця не схоже.

- Слухай уважно, Тарасе, це дуже важливо, щоб ти зрозумів! Для нього немає нічого святого. Одне золото в очах, гроші в душі.

Так натискала на емоції, що аж закашлялась. Фу, нізачот. 

- Я слухаю, Тамаро. - дуже терпляче говорить Тарас. - Продовжуйте. І не хвилюйтесь так. Вам водички долити?

- Ах, долий, ти такий уважний, так схожий… Слухай уважно, мій хороший. Його сестра привела майбутнього партнера до нас у компанію.  Він пропонував налагодити збут дешевого золота. У світі це нормальна практика. Але щось вони не могли узгодити. Якісь проби, якісь стандарти. А потім він побачив мене, і ми пропали... Пристрасть спалахнула в серцях… Тарасе… Не можу передати.

- Я вірю, Тамаро. - співчутливо сказав мій партнер. - Чи не можна ближче до мого народження і того, чому ця людина - не мій батько.

- Зараз. Я вип'ю води, бо горло здавило. - сказала ця нездара, що не могла навіть правдиво  зобразити захриплість. - Слухай, Тарасе. Ми не вбереглися. І я завагітніла.  А той... Твій… Він ніяк не міг повірити, що  я не піду за нього… Розірвав контракт, щоб нас розлучити з коханим...  І Камаль повинен був поїхати назад. А та драна кішка, його сестра, чогось думала, що вони з моїм Камалем поберуться. Ну знаєш, Тарасе - гроші до грошей. Два сімейні бізнеси. Словом Камаль поїхав до  свого батька звітувати. Батько був невдоволений провалом справи. Вирішив, що треба оженити сина, може посерйознішає. А тоді Камаль признався, що наречена в нього уже є.   І не треба платити калим. Тільки трохи вагітна. Батько звісно не схвалив, але сказав. що як народить первістка хлопчика, то нехай вже. І щоб оформити шлюб хоч у нас. Не соромити сім'ю.

Пауза, що вона її зробила в неправильному місці, створила ефект непотрібного кокетства замість відчуття тривоги.

- І? - терпляче спитав Тарас, коли  надоїло чекати продовження.

- Камаль швидко повернувся.  - зачастила Тамара. - Вагітність підтвердилася.  І тут ця кішка заявила, що вона теж вагітна від Камаля. Брату заявила, і звісно збрехала.

Тепер в голосі цієї улесливої й обережної жінки була чиста нерозбавлена ненависть. Вона зараз не прикидалася.

- Її брат і вся сім’я були в паніці. - злорадно продовжила Тамара. - Там щось було із серцем, а в ті роки медицина була ще не та, що зараз. Рідні вмовляли ту брехуху робити аборт. Словом стався скандал і спливло, що ми з Камалем щойно оженилися. 

- Я все ще не розумію, до чого тут я. - сказав Тарас придушено.

- А він поїхав, бо там справи. - ні в склад, ні в лад відповіла Тамара. -  І як раз помер його батько, залишив заповіт, треба було приймати справи, у нього ж  ще є молодші брати. А мені як раз час народжувати. Все було як в тумані. Я не пам'ятаю пологів. Може то був наркоз. Мені сказали, що дитина померла.  Показали неживе немовля.  Я мало не збожеволіла. Але потім одна лікарка мені сказала на вухо, що дітей підмінили. І мій син живий. У мене нічого не було, крім персня, щоб їй віддячити. І доказів ніяких. Треба було уже їхати до чоловіка. Я віддала їй перстень, там був цінний смарагд. І сказала, що винагороджу щедро, якщо вона знайде, куди відправили мою дитину.