Пропозиція з подвійним дном і угода

- Це ти облиш, Тарасе. Ми з тобою познайомились зовсім недавно. А твоя дівчина у тебе давно. Чи твої дівчата. 

Тарас уважно дивився на мене і не робив жодної спроби перебити.  Та за одне його вміння слухати нормальна дівчина давно б уже пробачила все, що було й буде. Та я  ж ненормальна. Ревнива кривляка я. Так і Денис казав, мій колишній.

- Я не буду одною з гарему, затям це нарешті!  - затято казала я, не відводячи погляду від його очей. - Я не користуюся чужою зубною щіткою. Пробач, що не попередила. Це моя особиста проблема. І нехай не буде вона твоєю. Просто облишимо це.  Ми партнери. У нас цікаві досліди.  

Партнер нахилив голову спочатку до лівого плеча, потім до правого, як це роблять птахи, щоб краще розгледіти щось дуже цікаве. І мовчав. Це дратувало мене найбільше. Чому не пробує виправдатись?

- У мене Хоня і курси в скорому майбутньому. У тебе конкурси, пробудження родової пам’яті, Кароліна і гарем, прекрасне майбутнє або з автомайстернею, або з родовою справою по перетворенню метала на мистецтво. - майже кричала я, і плювати, що сусіди можуть почути. На все плювати!

- Ти зараз на мені проводиш репетицію якогось монологу? - Тарас посміхався іронічно й поблажливо, нахиляючись, щоб зазирнути мені в очі. - Написала трагедію? Забагато драми, Дарцю. Не злетить, атвічяю. 

- Іди спати, Тарасе. Якщо я скажу, що між нами все скінчено, це й буде драма. А так я просто кажу - іди спати.

- Даро, і не сподівайся, мавпику. Я уже раз зробив таку помилку - пішов. Так я ж вибачився одразу.

-Не одразу. 

- Та нехай не одразу. Ти  мені досі не вибачила? То я ще раз вибачуся, не рви собі серце.

- Я тебе ні в чому не звинувачувала й не звинувачую. - наче це сказав за мене хтось противним голосом. -  Іди спати.

- Так я для цього й прийшов. Буду у тебе спати. Заспокою тебе. Знаєш, як я вмію.

- Знаю. Ти гарно вмієш.  І ще ти гарно вмієш не чути того, чого не хочеш почути.

- Ну спробувати ж можна було. - він хитро й вдоволено підморгнув. - Мені подобається, що ти ревнуєш. Це означає, що я тобі не байдужий. І ти мене хочеш залишити для себе. Я міг би  на це натиснути, я вмію дотискати партнерів. Але я зрозумів. І більше на тебе ніколи не тиснутиму. Мир?

- Ми не сварилися, тож нічого й миритися. - сказала я невдоволено, хоч і добилася свого. -  Іди спати. Ти не знаєш, що було з хлопцем, якого я минулого разу захотіла для себе.

Тарас моментально присів на підлогу біля ліжка й ревниво нашорошив вуха.

- Ой, як страшно. Ти випила його кров? Прокляла до десятого коліна? Він наклав на себе руки, бо ти…

- Він оженився з дівчиною, яку йому давно сватали. Вони щасливі. У них дитинка знайшлася. Милий хлопчик. Мене звали у хрещені. Що, страшно?

- Упс. - він нахмурив брови й потер потилицю. - Ти мене й справді налякала, Даро. Я не хочу одружуватись з дівчиною, яку мені сватає батько.

- А доведеться. А перед тим лікуватимешся у психоаналітика

- Це таки жарт інтелектуальний? - Тарас взяв мене за плечі й втупився в мої брехливі очі, наче міг там щось прочитати. - Пожалій мене, я простий сирота з дитбудинку. Ти мені дуже подобаєшся. Я тобі явно теж. Я не спав ні з ким, про кого ти думаєш. А Кароліна - давній друг, як молодша сестра. У нас з нею  ніколи нічого взагалі не було. Вона до мене теж ставиться, як до брата. 

- Добре. Ти все зрозуміло пояснив. Іди спати. - божечки, що я верзу?

- От що значить мистецтво. Проста баба сказала б, що голова болить.- зло кинув партнер, відпускаючи мої плечі й підіймаючись з колін. - У мене був такий гарний настрій. 

- Пробач, що зіпсувала.  А  тепер іди спати.

Він ступив крок до дверей, потім зупинився, махнув рукою і в один крок опинився поруч, схопив мене в обійми й зашепотів на вухо.

- Ну ти що, ну я ж більше не буду. Ну Дарцю! 

- І не думала ображатись. Іди куди йшов. У мене є очі. Я все бачила.

- Я до тебе йшов. І я вибачаюсь за той дурний спектакль з Кароліною. Мені знаєш,  так стало неприємно, як ви щебечете з Петриком, от я і ...

- У мене голова болить. Так зрозуміло?

- Фух. - він полегшено видихнув і зарився носом у моє волосся. - Так би й сказала. Я вже перелякався.

Тарас обійняв мене через ковдру, сидячи на підлозі, щось замугикав, заколисуючи.

Сили волі, щоб  його прогнати, у мене більше не залишилося.

І він не спав з Кароліною. І вони як браті сестра. І він думає, що це щось міняє.

І ще є якась дівчина, за яку його сватають.

А я не хочу знов до психологів, що вивертають мені мозок навиворіт.  Тільки психологи - то потім. А Тарас зараз. І він сказав, що я йому дужне подобаюся. І що він був мені вірний весь цей час. Весь тиждень чи два, ага…

Мене дуже легко вмовити, коли я сама хочу того самого.

А я дуже хотіла. Все в мені вимагало  забратий його у тої, що хапала мою власність за руки. Поставити своє тавро. 

І Тарас хотів чогось дуже схожого. Може того ж самого. 

Словом далі все було добре. 

Це нагадувало сцену примирення через ліжко двох закоханих, що посварилися через дрібницю. Мені пообіцяли, щобільше не притискатимуть Кароліну до себе. Сказали, що я тепер окільцьована, що він наклав чари на перстеник. І взагалі то практично обручка. 

- Обручки носять парно, Тарасе. - я наче прокидалася зі сну. Дуже не хотілося виринати в реальність. От просто дуже. І тут мене знову впіймали за язика.

Тарас метнувся  до своїх штанів, що так і валялися біля ліжка, і вийняв з кишені перстень, дуже схожий на той, що було у мене на пальці. Тільки без каменю. І звісно великого розміру. Сховав його між долонями наче зігрів, простягнув мені й  попросив надіти перстень  йому на безіменний палець.  Щоб було парно.

Він навіть став на одне коліно. Це було дуже красиво.

- Ти ж не забула, Дарцю, що  ти моя дівчина -  офіційно і  для всіх?

- А. Так би й сказав одразу. - не знаю, полегшало мені, чи ще  більше розізлило це уточнення. - Не лякав би мене. Це просто  маскування. Сам начепи тоді. Яка різниця?