Потрійна недовіра

Гад задоволений життям, собою і тим, що комусь погано - все як завжди. От зараз з-за кущів вискочать його охоронці й потягнуть мене продавати на невільничий ринок.

Купить мене якийсь султан. І доведеться замість театральної школи  строїти й муштрувати його одалісок в гаремі, інтригувати і грати тухлий гаремник все моє нещасне занапащене життя.

Який жах. Алея чомусь зовсім безлюдна. Одні ми з Гадом і довгий ряд пустих лавочок.

То Тарас мене сюди притяг і пішов собі, здавши  Гадові з рук на руки?

Я тягну час, гарячково шукаю таксі. Все ж при свідках він не насмілиться мене кудись тягти. Його батько мені обіцяв дати синочкові по руках. А тепер он воно як виходить.

- Привіт. Чого сидимо, в смарт втикаємо? - весело підгигикує  мій  ворог у своїй дурнуватій манері. - Я все знаю. Мені батько сказав тебе знайти й до тебе придивитися.

Фух... Так налякатись можу тільки я. 

Сценарій з гаремом летить у кошик для сміття. І пишеться новий. Насильно одружена з ненависним сином олігарха талановита Дарина марнує життя на фуршетах і прийомах. А підла суперниця в цей час вчиться у театральній школі й стає зіркою Голлівуду.  Підступний син олігарха бере її собі за полюбовницю. Вона кидає зрадливого Тараса і він спивається від приниження й ганьби. Моє життя розбите, серце змарноване. Чи навпаки, пофіг.

Але дуже жалісно, правда ж?

Нічого не знаючи про фатальну роль у моєму сценарії, цей Гад радіє життю, гад такий. А все тому, що він точно вийде сухий з будь-якої каламутної води.

Поруч зі мною на лавку гепається це треноване відгодоване тіло, і як ні в чому не бувало обіймає за плечі лівою рукою, а правою намагається зробити селфі.

Та у мене ж тільки нога підвернулася. А руки цілі. Я б’ю його по руці, і новенький айфончик летить на клумбу.

Гад удає ображеного, але не сильно. Щось мимрить, що я тепер винна йому новий.

- Він навряд розбився, Гадику. - солодко посміхаюся паразитові, хоч мені й страшно. - А й розбився,  тато новий купить . Звісно якщо будеш гарно поводитись. Відвали від мене і не підходь ближче ста метрів. Придивляйся здалеку. Так набагато краще видно. І наслідків буде менше, і тато синові кисень не перекриє знову. Бо я тебе боюся і тому напишу заяву про переслідування. І старший Гад на цей раз тобі не допоможе, сам знаєш.

- Ти крута. - Гадові сірі, аж майже прозорі  очі повільно оглядають мене з голови до босих ніг з гарним педикюром. - Не злякалася. Я аж заповажав тебе. Де такої крутості набралася?

Все йому скажи. Я вирівнюю дихання і перериваю багатозначну паузу.

- Місця знати треба, Гадику. І там більше нема. Я всю крутість собі забрала. Тобі нічого не залишила. Але можу дати пораду на майбутнє. Коли ти уже будеш не шісткою своїх шісток, а бізнесменом.

- Послухаю із задоволенням. - злісно дивиться із щілин, на які вмить перетворилися його очі.

Значить я вгадала про шісток.

- Перевіряй, Гадику, спочатку все про конкурентів. А вже потім лякай, як не можеш ввічливо просити й пропонувати пряники за співробітництво. Ти не знав про мене нічого,  але ж я йшла на кастинг. Я натурницею підробляю, Гад. І готуюся бути актрисою. Мені такі сцени - зайвий безплатний урок майстерності. І може навіть реклама.  - брешу з гордим виглядом. - І взагалі мені твоя поважуха до звізди. Йди звідси і не заважай.

Звісно він не відвалив. Але хоч руку з плечей прибрав.

- Яке в тебе насичене життя. - заздрісно продовжив. - То по Європі гастролюєш, то тут натурницею. Як дзиґа. І платять явно не шалені гроші. Чого не притулишся до якогось папіка? Ти ж нічого така. Мала б те ж саме і більше. І не перетрудилася б.

- Ще тебе я не питала, як заробити. Ти мене мало не продав кудись. А кликав на  прослуховування.

- А то і було прослуховування. І ти кастинг пройшла, хоч грант не тобі дістався. Тебе візьмуть в клуб. Консумацією щоправда багато не заробиш, та й пити треба, як коняка. Але візьмуть. Я не обманюю ніколи.

- Все, поговорили. - я стримувалася з останніх сил. - Іди звідси й не біси мене. Бо батькові твоєму пожаліюся. Він зараз на тебе злий.

- Та я б і пішов. Тільки мені наказано придивлятися.  Батько просто сказав, що ти б мені була ідеальна жінка. Якщо я тебе вмовлю. Так ти подумай. Тоді й грант твій. І взагалі. А він від мене відчепиться на якийсь час. Задовбав гудінням.

От же ж. Точно, як Тарас підкочує.  Задовбали його, бідосю. На нього де сядеш, там і злізеш.

А прикольно було б побути ширмою і для Гада, й для Тараса. Щоб вони про це не здогадалися. Гарна роль. Як слуга двох господарів у відомій п'єсі.

Аж шкода, що я така гидлива.

- Не вмовиш. - відповідаю настільки чемно, наскільки можу. - У мене нема в планах заміжжя. Підбери слину з підборіддя, айфон з газону і вали. Ти заважаєш.

Він замовк і злісно засопів, але не згинув. Не з тих він, що розуміють наскільки тонкі натяки.

А я знову стала шукати таксі, бо для товстіших натяків у мене не та вагова категорія.

Але тут за спиною так гаркнуло, що я сама мало трубку не впустила.

- Ти чув, що тобі дівчина сказала? От і  звільняй місце. Не псуй нам апетит.

- О, кого я бачу, яка приємність! - голос Гада чогось був не дуже радісний.

- Мене ти бачиш, чи може зір поплив після того прямого в макітру? - Тарас говорить спокійно, не злиться.

Так вони й з Гадом знайомі. От я ж курка дурна. Нікому не можна вірити. А особливо красеням з багатих сімейств. 

-  Принц з помийки власною персоною щось мені наказує. Це така честь, гиги. - привітно відгукнувся Гад. - Тобі батько теж сказав до неї придивитися?

- Теж. І я уже придивився. Раніше за тебе. - підкреслено привітно відповів Тарас. - Вільний. І ти мене знаєш. Краще йди сам.

На мій подив ні нападу охорони на Тараса, ні грому з ясного неба не сталося.

Гад недбало піднявся, подякував, що Тарас позбавив його від необхідності дивитися на пусте місце, на цю кривляку бесстижу, власноручно підняв свого смарта, обтер його об рукав куртки, що коштує, як семестр мого навчання в Лондоні, і пішов собі.