Друг Кароліна і Глав Гад

Звісно та виделка була неспроста. Я так і подумала, але не звернула уваги. Мені було дуже комфортно розмовляти з дорослим досвідченим чоловіком.

Це вперше в житті мене так уважно слухали, підтримували, заперечували або згоджувалися. І не мої ровесники, що теж хочуть пробитися в мистецькій сфері, а доросла людина.

І він не з ввічливості це все робить. Хоча батько Тараса звісно ввічливий і галантний. Йому справді все це цікаво. Він цим живе, як і я.

Мої батьки проти того, щоб я марнувала час на акторство. А він обома руками за. Він в курсі, що це важко. Але ж він вибився в люди в дев'яності. А зараз усі можливості - і безвіз, і навчання по всьому світі у кращих майстрів.

Божечки, я танула, як морозиво. Ну Тарас, ну дивак! Як можна ненавидіти такого розумного і делікатного батька?

От тільки я пізно зрозуміла натяк. Вирішила, що партнер порівнює наші ноги і навмисне показала їх, ще й майже скинула одну балетку і похитала ногою. Кажуть, це дуже діє на чоловіків.

Ну принаймні Тарас випростався з виделкою в руці з такими круглими очима, наче то королівські чорні  оливки, для яких призначалася виделка з двома зубчиками. Ха!

Мені було дуже легко спілкуватися з Леонідом Борисовичем. Він так невимушено ігнорив вибрики сина. Так магнетично діяв на милих Тарасових родичок. І так уважно слухав, так  зацікавлено питав. І був красивий справжньою чоловічою красою. А за зовнішністю вгадувалася сильна особистість.

Оцим теж нагадував Тараса. Говорив зі мною про те, що нам обом близько й зрозуміло. Не згоджувався, але й не тиснув авторитетом.

Я розслабилася, наче говорила з власним батьком.

І тільки коли ми уже йшли до таксі, що мало відвезти мене додому, з вибачень і втішання Тараса зрозуміла, що мене допитали, вивернули навиворіт, а я й не помітила. 

Ну і нехай.

- Сподіваюсь, я не випала з образу?

- Ні, Даринко. Ти була неперевершена, коли спочатку порахувала щось на пальцях, а потім сказала, що десять тисяч євро на місяць - то уже можна жити.

- А що не так?

- Все так, Дарусю. Батькові сподобалось, що ти не сказала, ніби ту десятку чоловік повинен тобі  принести в дзьобі. Хоч батько сам вважає, що повинен. А сума могла бути будь-якою.

- У вашій родині, Тарасе, явно неправильно використовуються здібності. Ви обидва - готові приватні сищики з гарної детективної серії.

- Ой, не починай. Я згодився з тобою підтягнути свої хвости.  І не відмовляюся. Ти  будеш за чірлідерку. Надихатимеш запальними танцями й кричалками. Розмахуватимеш кольоровими стрічками й кульками. Та не можна ж весь час капати на мозок.

Ти ж дівчинка. Ти надихаєш уже тим, що мила й віриш у мене. А ті нотації - вони зовсім не надихають. 

Він зупинився так, щоб нас було видно з вікон, і поцілував мене - довго, солодко, палко і демонстративно. І я одразу дещо пригадала.

- До речі ти чого так нервував, коли він тебе тролив і погрожував мене відбити? Підіграв?

- Ні разу, дівчинко.  - він цим словом наче заочно передражнив батька. - Ти не знаєш, але він схиблений на жінках. 

- Ну помітно, що вміє, любить і практикує. А стерегтися чого?

- Він щедрий, але то дуже короткі відносини. 

- Можу навмання сказати, що там або проблеми з репродуктивним здоров'ям, або це незагоєна травма ще від твоєї матері. Часта зміна партнерів  - то ознака невпевненості й навіть страху перед серйозними взаєминами.

- От давай без лекцій.  Мені все одно, чого він такий. Він не дурний. І якщо так робить, то …

- Підожди його звинувачувати. Давай про це не будемо. Я уже поїду, бо завтра рано вставати. Побачимось першого вересня?

- Я з тобою поїду. Мені там треба зустрітись з одною... одною людиною.

- Ясно. - особливо ясно, що він приховує щось від мене. 

Ми доїхали досить швидко, дороги уже не були такі забиті.

Одна людина виявилася симпатичною і дуже просто одягненою дівчиною.

Нас представили. Вона Кароліна, вихованка того ж сиротинця, друг. Я теж друг, студентка Дарина.

Дипломатичненько.

Тільки друг Кароліна пропалила мене таким ненависним поглядом, що я могла б згоріти, якби такі погляди справді вбивали й підпалювали.

Але я не згоріла, а чемно попрощалася, пообіцяла одразу дзвонити якщо що. І пішла до себе,  відігруючи дівчину-студентку, друга Дарину, яка іде додому і дуже цьому рада. І взагалі все її радує в її веселому студентському житті. А зовсім вона не біситься від того, що друг Кароліна теж тендітна білявка з великими виразними очима й дитинним виразом милого личка.

Погляд друга Кароліни між лопатками відчувався навіть після того, як за мною зачинилися двері під’їзду.  Але в ліфті попустило.

Молода-зелена ти ще,  друг Кароліно. Не на ту ти дивишся вбивче. Ота доросла впевнена у своїй принадності білявка за столом біля Тараса - то щось для тебе однозначно вбивче. Вона на мене до речі ніяк особливо не дивилася. Але я знаю, що все уже про нас із партнером вирахувала, ще й пізніше збере інфу, як відчує щось не те.

Я навіть припускаю, друг Кароліно, що мене запрошено на роль дівчини для прикриття їхнього бурхливого роману.

І що ота підстава з гаманцем і міченими грішми була не через те, що мені сказав Тарас. Якщо чоловік білявки й мав зуб на спадкоємця фамільної справи, то вірогідно - зовсім не за те, що той перекрив йому шлях до спадку. 

Ну таке.

Ви обидві, милі й красиві світлокосі дівчатка, хоч повбивайте одна одну. Мій коник Тарас - тільки мій. Я не граюся в оті ваші кохання й страждання. І зразу бачу, де мені не світить. 

Мені він треба саме як друг. 

У вас може тих друзів відвантажено під двері вагонними нормами. 

А у мене він може й перший.  

Мені так подобається це відчуття, що я танцюю прямо в ліфті під музику, яка звучить у мене в голові, і посміхаюся, наче мала дитина перший раз мамі.