Глава 9. Кохання

Потім з часом процедура прибирання будинку разом із миттям вікон змінила статус, перейшовши до рангу чогось іншого, ніж просто прибирання. Бо з’явилася Катя і хотіла допомагати, а він хотів допомагати їй…

Так вони удвох тепер із драбиною біля тих вікон один за одним і ходили… Катя на драбині гарними і старанними рухами…Точніше — старанно-гарними рухами протирала віконця і посміхалася, а Шоні переставляв драбину, коли вона такими ж гарними рухами з неї сходила. А потім вона знову своїми ногами стрункими і довгими чарівно підіймалася нагору, а він подавав ганчірку, усміхаючись і дивився так, ніби не міг дочекатися, коли вона, нарешті вже зійде, аби доторкнутися до її коліна… І потім — знову, і знову, і знову…

Якось на День святого Валентина Катя намалювала плакат, як колись — стінгазету шкільну,  з величезним серцем і написом на ньому англійською «Я тебе кохаю!» і причепила всередині дверного отвору на вході між коридором і вітальнею. І він висів довго-довго… Ніхто його не чіпав. І всі, хто приходив до них у гості, вимушені були низько вклонятися Катіному коханню, перш ніж зайти до вітальні… І ми так і ходили, вклоняючись. І гості, і господар, і, навіть, сама Марта!
 
А Шоні Катю до Дня Валентина теж вітав не аби як… Він приходив до неї додому зранку, поки вона ще була в училищі… Катя вчилася на художника. Шоні пояснював Катіним батькам, що йому потрібно дещо залишити на її ліжку… Обсипав трояндовими пелюстками, квітами, подарунками…

А потім проводив з Катею звичайнісінький день і вона засмучена поверталася ввечері додому із абсолютною упевненістю, що він у своїх чоловічих справах геть забув її привітати… А він насолоджувався її скромністю і терпінням, бо вона жодним чином не висловлювала навіть натяку на невдоволення…

Лише коли вже привів її додому, то трішки сумно подивилася. Але змовчала! І Шоні ладен був її винести сам на руках до її кімнати на другому поверсі, але… Стримав поштовх пристрасті заради майбутнього. І все вийшло якнайкраще! Бо Катя дотепер про той вечір згадує… А так би вже, напевно, забула. Цілу ніч потім не могла заснути… Все згадувала і згадувала разом проведений день і дивувалася, як же то йому вдалося жодного разу навіть поглядом не видати себе… Постійно ходив такий нудьгуючий, що Катю й так вже почали гризти думки, що її вибір хлопця не такий вже і вдалий, раз він ото вже нудьгує, коли вони разом… Так він ще й привітати забув! Бач, який… 

І так було завжди! Як тільки Катя починала у ньому сумніватися, Шоні наступного ж дня підіймав себе в її очах на щабель вищий, ніж він був перед тим, як почав танути…