Глава 5. «Поцілунок»

У бізнесі Шонію щастило шалено! Хоча, іноді йому доводилось теж шаленіти від розпачу і відчуття, що все геть навпаки!

Ми їхали якось взимку по снігу, і дистанцію тримали порядну, але… при гальмуванні навіть розвернуті вбік колеса не врятували від нас машину, що тихо рухалася попереду… Розвернуті впоперек колеса по засніженій кризі так і продовжили свій інерційний шлях.

Ой… Що тоді почалося! З машини вибігла середнього віку поважна пані  у норковій шубці і голосно напала на Шонія з доріканнями, але він спокійний, мов крига, дав їй свою візитівку, ввічливо запропонував власним коштом все відремонтувати… А після здачі її вдареної машини на станцію технічного обслуговування викликав таксі і дав свою візитівку вже таксисту, сказавши, що компенсує усі пересування цієї пані протягом усього часу, поки її машина перебуватиме у ремонті. 

Я мала чудову нагоду спостерігати, яку колосальну хвильову, поступову силу впливу може містити в собі звичайна турбота про людину, жінку, якій завдав шкоди… Випадково, не навмисне! Але ж… У неї були якісь плани, якесь розмірене життя… А, оскільки саме Шоні це порушив, тому спокійно і врівноважено, ззовні це навіть виглядало ліниво і повільно, але  крок за кроком протягом години він перетворив обличчя збентеженої пані із стривоженого на здивовано-радісне. 

Сам він, звичайно, що злився… Ввечері особливо, коли таксист привіз рахунок із такою цифрою, що нам усім стало ніяково!  І перевірити, чи планувала пані ці всі роз’їзди до «зустрічі» із мікроавтобусом нашого шефа, було неможливо…

Шоні цю «зустріч» сумно називав «поцілунком»… Скоріше за все, вона зраділа наявності власного водія, і усі три дні, поки ремонтували вм’ятину на її автівці, вона над Шонієм знущалася від душі! Ну, принаймні, це так виглядало… Але… Він, зціпивши зуби, усе витримав… І з часом повернув у десять разів більше не лише у моральному, але й, як виявилося, у фінансовому сенсі! Як? 

Ніхто не знав, що саме ця пані займалася проведенням комунікацій до новоствореного житлового комплексу… Там лише почали зводити престижні котеджі, один із котрих будував її чоловік… Вікна вона замовила у нас… А вплив на людей мала неймовірний! Практично усі господарі котеджів нового житлового комплексу замовляли вікна у Шонія!

Ми мали роботу постійно і, звичайно, що усі його витрати на таксі за три дні і на СТО — компенсувалися сторицею! Диво сталося через дрібницю — вишукано-шляхетну поведінку у непередбачуваній ситуації. Ну… Мені чомусь так здається…