Сходження темної зорі

Глава 25

Ранкову тишину розривав телефонний дзвінок. Зпросоння почала шукати мобільний, насилу намацала його під подушкою і не розплющуючи очі, приклала до вуха.

—Слухаю.

—Аню, чому не береш трубку? —випалила мама скоромовкою на одному диханні, —Ти не ночувала дома, а я ж всю ніч не спала.О, здається здогадуюсь, що провела ніч із тим імпозантним брюнетом.

—Мам, якщо ти вирішила розпочати ранок читанням нотацій, то я трохи розчарую тебе—спізнилась на десятиліття.—відповіла трохи розлючено бо у вихідний хотілось поспати довше, —Зі мною все гараз.І так, ночувала у Деверія.

—Люба, я просто хвилююсь за тебе.—вже більш м'якіше додала вона,—Чекатиму обох на обід,добре?

  Почуття вини почало гризти мене і довелось погодитися, хоч для того аби знову заснути спокійно.

  Але на вулиці вже світло  і здається своєю балаканиною розбудила дракона. Він смачно потягнувся у ліжку та загріб мене в полон своїх обіймів. Запах чоловічого тіла знову дразнив та манив, нагадуючи про неймовірну насолоду вчорашньої ночі.

—Доброго ранку! —прошепотів над вухом, а  подихом вже розпалював пристрасне бажання,—Як спалось на новому місці?

Усміхнувся по-голівудськи, демонструючи білосніжно-білі зуби, і потерся об моє плече двохденною щетиною.

  Тільки тепер помітила, що ми в його спальні, обставленій дорогими меблями.Хоч які тут меблі? Ліжко—метра чотири в ширину! Пухнастий килим на підлозі, а навпроти величезна плазма на всю стіну,так по-холостяцьки!

  О, та я ж гола! От тепер стало дійсно соромно, як же встати і не засвітити п'ятою точкою.

—Хто це був? —поціквився Деверій, ліниво перекочуючись на протилежний бік ліжка та підвівся, зовсім не хвилюючись про свій вигляд. Та й чого йому переживати. Тіло як у спортсмена, сильне та треноване, рухи плавні та граційні мов у леопарда.

—Мама. –буркнула я, підтягуючи ковдру до самої шиї, закутуючись по самі очі.

Чоловік тим часом одягнув халат, діставши із гардеробної, майстерно замаскованої у стіні. Підійшов до вікна і розсунув штори, випускаючи в кімнату сонячні промені, що враз заполонили весь простір наповнюючи теплом.

—Мама, це добре.—промовив він, присідаючи поруч . Взяв за руку і поцілував кінчики пальців, ніжно погладжуючи. Лице спалахнуло рум'янцем, реагуючи на дотик, всередині все тремтіло в приємному передчутті.

  Тепла чоловіча рука ковзнула під тканину, притягуючи мене по-ближче.Тіло пронизана солодка, тягуча мла. Бажання спалахнуло з новою силою, зовсім забуваючи, що зараз тільки ранок.

—Не треба, соромитися власної подоби,адже ти —прекрасна! —шалений, голодний поцілунок змусив розімкнути мої губи і заглушив усі сумніви, що вже копошилися в глибині свідомості.

  Цікаво,а кого саме він бачить перед собою, мене Аню чи її —богиню Анарей?З котрою із нас був у ночі?Здається, я ревную до неї. Абсурд, але це так. Давно втрачена кохана дракона, примарною стіною стояла між нами.

  Сьогодні, не дивлячись на усі свої страхи, покинулася собою. Хоч, кожної ночі засинаю з думкою, що мене завтра не стане, розчинюсь в її божественному "я". І вже завтра, вона вийде на перший план, і ходитиме цим світом, місцями якими ходила я, бачитиме і розмовлятиме з моїми друзями та рідними, кохатиметься з моїм чоловіком.

  " Моїм?! "—думка, що розпечиним лезом боляче різонула свідомість. Ні, не зможу відступитист від нього, але чи взаємні почуття?

  —Одягайся, —його голос вирвав мене з свого світу, —поїдемо снідати!

  В моєму напрямку полетів шовковий халат, бузкового кольору, оздоблений чорним кружевом, разом із пластиковими плечиками,приземляючись на ліжко.
Здивована такою поведінкою, підняла брови, переводячи ошелешений погляд на Деверія. Але той лише усміхався, опускаючись на одне коліна щоб взути мені кімнатні тапочки.

—Моя богине!

—Досить! —вскочила на рівні ноги, забуваючи усі пристойності, —Я не Анарей, і ніяка не богиня!Чим швидше збагнеш, тим краще для тебе! І все це було великою помилкою!

  Розлючена побігла геть, прямуючи в кімнату, що наче як моя. Там знайшла білизну, найпростіші та найдешевшу як на мій погляд, одяг, що носила вчора. В телефоні швиденько знайшла номер першого-ліпшого таксі і набрала номер.

  "Сума на вашому рахунку..." —почулось в трубці.В усьому цьому балагані, геть забула про такі дрібниці, що відгукнулося в найбільш потрібний момент. Доведеться, пішки йти пару кілометрів до міста. Ось тобі й сила богині!

—От чорт! —лайка злетіла з губ.

   При цих словах, пурпурові прожилки засвітитися на лонях, демонструючи свою присутність щоб бува не подумати, що все це сон. Знесилена тим, що не можу нічого вдіяти, опустилася на ліжко і заридала.

  "А чого я очікувала? Що кількатисячолітній дракон, коханками якого були чи ненакрасивіші та найспокусливіші жінки своїх епох, раптово закохається у мене, безрідне дівчисько, і забуде свою прекрасну кохану?"

  Холодна вода, хоч не сильно, але допомагала прийти до тями. В дзеркалі ванної кімнати відображалося моє розчевоніле обличчя, розпухлий ніс та червоні від сліз очі. Погляд зачепився за акуратний ряд баночок-скляночок.

" Нафарбуватися чи як? "—далеко не геніальна ідея, проте руки самі потяглися до полиці із різномаїттям декоративної косметики.Здається, тисячу років не займалася подібним, може й тому лінії підводки були такими кривими,а туш залишала відбитки від вій на верхніх повіках.

  Це не допомогло, навпаки, ще більше розсердилась сама на себе, за свою безпорадність та безталанність. Почала змивати все те неподобство і коли підняла голову, а на обличчі якраз була маска "панди" із чорнющими колами під очима, за спиною виріс Деверій.

—Куди це ти так чепурилася? —Шок явно читався в його погляді. —До мене?

  Я мовчала бо було страшенно соромно за свій вигляд,але як каже одне прислів'я :"Не полюбить на брудно, то й на чисто—трудно!".

—Не діждешся! —буркула , проштовхуючись між чоловіком та дверним відкосом щоб повернутися в кімнату.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше