Глава 23

Побоювання того, що він міг перекласти частину свого не задоволення на неї, здавалось зараз цілком реальним.
  Щоб заспокоїти дівчину, торкнулася її плеча і раптом відчула щось досить дивне. Востаннє таке зі мною було ще у лікарні з тією грубуватою медсестрою. Це було ледь чутне серцебиття маленького життя, що вже зародилося у ній. Ось і причина такого незвичного настрою. 
-Іро, - почала здалеку, намагаючись підібрати найбільш безболісний варіант, - а як ти себе почуваєш останнім часом, ніяких не звичних вподобань у їжі не помічала за собою? 
   Різко перестала рюмсати і втупилась в мене  шаленим поглядом. Так живиться учень на вчителя, що викрив списану контрольну,або дитя на матір яка заздалегідь знає про його невинний обман. 
- Як ти дізналась? - тепер вона міцно схопила мене за руку, - Я ж нікому не розповідала! 
  Дісно, їй ні зким було ділитися своїми переживаннями. У матері своїх проблем досить, з батьком вони ніколи особливо близькими не були, а рідні брати та сестри надто малі щоб зрозуміти усю серйозність ситуації. 
  Першим моїм питанням було чи знає про вагітність безпосередньо батько - Вадим,але відповідь була не втішною. Саме це й хотіла повідомити йому ще з після вчора. 
  В  голові закрались неприємні думки про те, що його зникнення якось пов'язане із моїми документами, але ж не пригадую щоб  розповідала де саме зберігаю їх. 
  Заспокоїти та запевнити подругу в тому, що з ним нічого не трапилось  і швидше за все зараз просто спить втомлений після зміни, коштувало чималих зусиль, але запашний зелений чай трішки допоміг. 
  Іншу частину дня провела в пошуках злощасної папки і коли вже геть втратила останню надію, взяла та й зателефонувала Деверію. Надіюсь, що він не такий ніжний як нефелім.
  Зпершу почулись довгі гудки, моя серце мало не вистрибувало від хвилювання, невже на стільки тонкошкірий? 
-Слухаю, - в голосі чулись металеві нотки, - щось ти надто швидко догадалась набрати мені.
- Думаю, це краще обговорити наодинці, - та відразу прикусила губу бо сама підштовхнула до зустрічі, - а зараз у мене інші проблеми і може ти допоможеш? 
  Можливо досить корчити з себе сильну й незалежну жінку, а краще довіритися більш досвідченому дракону, якщо цього вимагає ситуація. 
-Нарешті, - мало не замуркотів від задаволення, - скоро буду. 
 Останні два слова діяли на підсвідомість краще будь-яких магічних заклинань. Сиділа та посміхалась сама собі, добре, що подруга вже пішла до дому, важкувато було б їй пояснити свій теперішній стан. 
 Чорне авто майже зливалось  з темрявою ночі, розриваючи її світлом фар. Хвилин з десять довелось очікувати свого рятівника на тротуарі, підставляючи своє тіло холодним поривам вітру. Здається ще кілька днів і доведеться діставати з шафи зимові пуховички та пальта. 
  В салоні було тепло та затишно, швиденько застрибнула всередину без зайвих вагань,пахло чимось із цитрусових. 
-Замерзла? - не чекаючи відповіді потягнув я до панелі ввімкнув пічку на повну. По колінах відразу пройшовся потік гарячого повітря,стало значно краще,-Тримай!
  І простягнув велечезний паперовий стаканчик з місцевої кав'ярні. Тільки там, бо більше ніде в нашому місті ще так не роблять, можуть згорнути каву чи будь-який інший гарячий напій із собою. 
  Признаюсь чесно, що такий порив благородних почуттів, наніс вагомий удар по моєму самолюбству, але відмовитися вже не могла бо добряче заморозила свої пальці без рукавичок. 
  Тож, щиро подякувала за нього і почала викладати йому усі сьогоднішні події. Деякий час він уважно слухав мій монолог аж доки я не кинулась з'ясовувати куди власне ми їдемо. 
-Додому, - навіть не нагородив своїм коронним поглядом, поспіхом озираючись в бокове дзеркало, - сама ж сказала, що краще на одинці. 
  Не випустив свого шансу, але чи справедливо докоряти йому зараз? Десь наоколиці пам' яті згадався момент,як обіцяв не кривдити і не напирати, щож буду надіятися, що оспіване драконяче благородство виявиться правдою. 
- Як це допоможе в пошуках Вадима? - дійсно не могла зрозуміти чому не поїхали до нього на роботу, додому врешті-решт. 
-Ти прикличеш його магією, - сказав так не наче все життя цим займалася. А у мене жодних здібностей, жодних проявів, ну окрім тих не контрольованих. 
  - Це не дуже вдала ідея, - висловила свою думку і обережно опустила вже порожній стакан на коліна. 
-Хочеш і надалі ховатись в тіні, за чижими спинами?-а ось це вже було образливо. Ніколи не відрізнялась особливою сміливістю та такі звинувачення чіпляли за душу. 
- Ні, - різко відрізала,-боюсь наслідків, боюсь, що зав дам шкоди іншим. 
-В цьому уся ти-Анарей, - ледь помітна усмішка торкнулася  суворого та зосередженного чоловічого обличчя. Чомусь захотілось торкнутися його, розгладити глибоку змошку на лобі,пройтися по ледь квадратному підборідді.
  Якось інтуїтивно поклала свою руку поверх його, тієї, що керувала  важелем коробки передач.Якесь неймовірне задоволення, не наче перетікало невидимим струмочком поміж наших тіл, даруючи забуття та повне занурення у власні відчуття. 
  Та різко рвонула назад.Що це в чорта було? Мене знову накривають чужі почуття, невже так буде, що разу при згадці цього імені. Так, саме її, бо аж ніяк не виходило ототожнювати нас одним цілим,моя свідомість продовжувала віштовхувати, не дивлячись на усі наявні факти та переконання інших. 
  Колись вже довірилась думці того, кого наївно вважала всезнаючим.Це був екзамен і я на якусь мить завагалась у правильності власної відповіді і тишком попросила допомоги в найкращого студента. Яке тоді  розчарувавалась, дізназнавшись, що саме мій варіант був вірним. З того моменту цілком довіряла своїй інтуїції. 
  А вона зараз продовжувала говорити, що ми таки різні. Бажання Деверія зблизитись було нормальним та логічним, адже бачить у мені втрачену кохану. Та чи не зненавидить, дізнавшись, що це не так?Чи не розіб'ю я власне серце, довіртвшись йому?
 Він, не буду брехати, подобався та вабив як чоловік, моє тіло просто нило від бажання, а ці дотики були справжнім випробуванням для мого самоконтролю. 
  Та буду чесна із собою, хоча б спробую.Тим часом, автомобіль плавно вїжджав у гараж.Добре, що не доведеться виходити на вулицю, тут у середині набагато тепліше. 
-Обережно, - вказав на сходинки на які неодмінно б  налетіла в напівтемряві приміщення. 
   Вже уважно дивлячись під ноги, пішла за ним в дім. Але тут по всюди світло включалось автоматично від найменшого руху. На ходу знімаючи піджака та відкидаючи на диван, довелось мовчки наслідувати, дракон піднявся на другий поверх. 
  Ми ввійшли в крайню кімнату. На перший погляд тут не було нічого, просто білі стіни, стеля, підлога та завішені якимись покривалами вікна. Але досить було йому пробурмотіти якісь нерозбірливі слова, кілька пасів руками і повсюди почали з'являтись якісь символи,кола,плавні лінії. 
  Як заворожена дивилась на все це, лиш встигла вертіти головою, насододжуючись красою. Все світилось ніжним сяйвом пурпурового кольору,іноді змінюючи насиченість в деяких місцях перетину фігур. 
-Що це? - вказала пальцем на найближчу з них. Це був овал із трьома хвилями в центрі. 
-Не впізнаєш? - здається він розчарувався, але швидко опанував себе, - Це твої записи усі відомі заклинання. Ти записала їх для такого випадку. 
  В його руках лежав маленький, зовсім не примітний камінець, але сам матеріал здався знайомим. Коли взяла його, покрутила щоб краще розгледіти,то остовпіла. Він був дуже схожий на ті, що зараз знаходились на території музею. Нічогенький аналог флешки, так й не здогадаєшся, що саме перед тобою. 
- А точно я все це писала? - може так вивідаю більше інформації,-І передала тобі? 
- Звісно, кілька ночей не спала тоді, боялась не встигнути. 
  Та в моїй чудесній голівонці були інші припущення, але ділитися ними все ж не поспішала. 
-Гаразд, як викликати нефеліма? -питання, що не давало спокою останні пів години. Судячи з відсутності будь-яких магічних атрибутів, ну казана не було, а отже зілля варити точно не будем та й нема зчого. 
- А як ти собі уявляєш магію?