Глава 21

  На якусь мить, повітря здалось якимось іншим, в'язким як кисіль, поділилася відчуттями з друзями, що мовчки спостерігали за моїми діями. Вигляд в обох був не дуже, під очима лягли важкі тіні, а шкіра не наче посіріла. Лісса пояснила, що це і є той захисний бар' єр, крізь який не можна їм пройти, але чому ж я тоді змогла дійти аж до дверей?Гаразд, якщо не можна здолати магічно, піду іншим шляхом. 
  Миттю зняла свою куртку і намотала її на праву руку.
- Ти, що надумала? - кинув фразу Белоран вже в мою спину.
  Рішучим кроком підійшла до скляних дверей і щосили вдарила по них, поспішно відвертаючи голову від скалок. Почувся характерний дзвін і  моя перешкода була знищена. Так, косухі - капець, Іра мабуть розсердиться за те, що так вчинила з її подарунком.
  Інтуїтивно відчула як тане захист всього будинку і мої друзі тут же підбігли. Чоловік швидко оглянув руки, але все було добре якщо не брати до уваги кілька неглибоких порізів на яких вже виступили краплини крові.Та сильного болю не відчувала і тому жестом вказала їм іти слідом. 
  Побачене жахало,посеред просторої вітальні лежало двоє чоловіків. Деверій на дивані, але його голова якось не природньо звисала аж до грудної клітки.Поруч, вже на підлозі розпластався ще один. Коли підійшла зовсім близько то впізнала у ньому слідчого Маркіяна. 
  Белоран в першу чергу провірив пульс і з полегшенням повідомив, що обоє живі. Першим поривом було викликати швидку та спробувати розбудити їх, але він пояснив, що вони зараз під дією заклинання цілющого сну який повинен ще трохи тривати, але не занадто довго бо інакше не прокинуться ніколи. Дійсно, коли трішки придивилась то помітила, що навколо літали блискучі срібні пилинки,що дивним чином не осідали до долу,перебуваючи в постійному русі. 
  Мабуть тому я й почула його поклик,в цьому була суть загрози для нього. 
- А для нас це безпечно? - поцікавалась бо не бажала їх наражати на зайвий ризик. 
-Заспокойся, - втрутилася руденька, що вже несла в руках віника та совок щоб прибрати скляні скалки навколо,-Воно діє тільки на тих, хто безпосередньо присутній при його промовлянні. Давайте краще піднімемо цього лежачого поліцейського і вкладемо на інший диван. 
  Спробувала допомогти Белорану, хоч при його силі це було зайвим, але в цей момент помітила рани на долонях Марка. Вони були не глибокі  та й кров на краях встигла запектися. Більше пошкоджень на ньому не було і тому вирішила перевірити дракона на їх наявність. 
  Не сміливо торкнулася його руки і відчула неймовірний жар, що йшов від його тіла, аж відсахнулась злякано. Але він щось пробурмотів не розбірливо та на мить привікрив очі. Погляд був якийсь не зосереджений, наче не зміг зфокусуватися і через секунду повіки опустилися,дихання знову стало рівним. 
 Зараз не завадила б допомога нефеліма, з його даром зцілення, та його телефон досі мовчав. 
  Деверій повернувся увісні і його голова опинилася на моєму плечі. Всередині все напружилось, його запах вдарив у носа, хвиля мурашок побігла по тілі від збудження. 
  Ще кілька годин назад домовлялась з власною совістю триматись якомога далі, а сама без роздумів кинулась на допомогу, довіряючи незрозумілим емоціям та передчуттям.
  Я й не помітила як заснула на тому ж дивані. Розбудив мене ароматний запах кави, що так сміливо подразнював рецептори. Мабуть, була дуже втомлена та жодного разу не поворухнулась, і тому моє тіло так сильно ниє. Особливо боліла затерпла шия, мимоволі потягнулась щоб розтерти мязи, тим самим розбудивши дракона. 
 Його каро-зелені очі відкрились і погляд сповнений щастя та любові міцно захопив мене. 
- Доброго ранку! - тихенько промови він та здається, що зовсім не здивований моєю присутністю у його домі. 
- Навзаєм, - якось не дуже добре відповіла я, мабуть не гарно вчинила та приховувати власні емоції не було бажання, - можеш пояснити, що це все було? 
  Куточки його вуст смикнулися і в цій блаженні посмішці можна було б розчинитися. Голосно позіхнувши, зовсім не соромлячтсь, він підняв руки вгору та смачно потягнувся на весь свій велетенський зріст.Опускаючи свої верхні кінцівки, згріб мене в міцні обійми та-так, що мало кості не захрустіли. 
  - Ти нарешті починаєш згадувати і наш зв'язок повертається. 
  Як повертається?А, що буде далі?  Раптом згадала, що досі в своїй піжамі,а на вулиці вже ранок і день сьогодні, на жальне, не вихідний. 
   З тієї сторони де була кухня долинами голоси та спокусливий запах жареного мяса. Шлунок гучно дав знати про себе і власні потреби. 
-Поснідаєш зі мною? - ніжно торкнувся моєї руки, - А тоді відвезу тебе на роботу, переодягнутися можеш на верху, там є кімната для тебе, думаю оціниш мої старання. 
  Тобто? Німе питання застигло на моєму ошалешеному обличчі, але відповідь незмусила себе чекати. З'ясувалося, що він придбав для мене дещо з одягу бо вважав за краще жити нам разом,аргументуючи усе безпекою. 
- Але я не можу, - намагалась зарубати цю ідею на самому корені, - як же мої рідні? Мої почуття?    Невже вважає, що зможу ось так запросто жити під дахом з малознайомою людиною? Так, мене однозначно тягне до нього  та не хочеться прискорювати події. 
- Обіцяю, що не торкнусь тебе й пальцем без твоєї згоди,-добре,от тільки чи довго зможу контролювати себе, - тим більше, наш дорогий  законник цього не дозволить. 
   Не наче на підтвердження цих слів з'явився слідчий. Вигляд у нього був не дуже,весь як зімятий папір,а в руках чашка з ранковим напоєм, що бадьорить. 
  - Доброго ранку, - кивнув головою, але підходити не поспішав, залишився стояти в дверях,-це правда, я наглядатиму тепер за тобою. 
  Що в біса відбувається? Тепер кожен вважає, що має повне право втручатися в моє життя? Мало було Вадима з його заморочками так тепер тримай ще одного, оце вже ні, дякую! 
  Доволі коротко і трішки різкувато пояснила, що не маю ні  найменшого бажання виконувати їхні вказівки і дуже - дуже розлючена попрямувала на кухню. 
  Белоран безцеремонно копирсався у чужому холодильнику і щось жарив на сковорідці, від цього запаху аж слюнки потекли.
  Звичайнісінький омлет будив у мені звірячий голод. Добре,що чоловік запропонував його мені бо не гарно було самій накинутись на нього. А Лісса тут же поставила поруч чашку кави , щойно приготовленої. 
-Ти як? - вона перша хто поцікавився моїм самопочуттям за сьогодні. 
-Почуваюсь як розбите корито, - чесно призналась бо дійсно все тіло трохи боліло. 
- Ти його добряче підлатала, - додав її бойфренд і тут же присів біля нас,-магія зцілення дуже затратна, в першу чергу для самого цілителя, а от куди наш друг витратив свої сили це вже інше питання. Як і те, що тут забув перевертень? 
  Хто перевертень? Невже Маркіян! Тоді стають зрозумілі його дії і те як він тоді, при першій зустрічі, обнюхував мене, шукав частинки магії, якщо звісно вона тоді вже була. 
  А щодо зцілення, якщо взяти до уваги наш зв'язок то воно мене вже не так і лякає, щиро надіюсь, що ця загальна  слабкість пройде. 
  Швидко закінчила свій сніданок і попрямувала, в компанії руденької подруги, бо самій якось ніяково, на другий поверх в пошуках тієї кімнати, відведеної мені. 
  Добре, що шукали не довго, другі двері праворуч і ми опинилися у досить стильній, обставленій сучасними меблями, спальні більше схожій на картинку з якогось журналу. 
  Все в світлих тонах, двохспальне ліжко з високою спинкою, обтягнутою м'ягк тканиною, поруч два високих світильник у формі витягнутих лілій, на поличках приємні дрібнички такі як гіпсові фігурки та маленькі шкатулочки. Величезна шафа-купе займала усю стіну і водночас служила дзеркалом. 
-Тут є душова! - вигукнула Лісса, - можна я перша? 
  Беручи до уваги, що завдяки мені вона зараз тут, люб'язно погодилась і вже через кілька секунд почулось дзюрчання води та якийсь мотив пісеньки, що наспівувала дівчина. 
  Мені ж залишалось й надалі розглядати облаштування приміщення. На широчезному комоді красувалась не маленька плазма та два вазони із живими квітами, правда не квітучі, але дуже зелені. У верхніх шухлядах знайшла дещо з декоративної косметики, все було абсолютно нове, ще не розпаковане.