Глава 19

  Маркіян вже давно чекав біля воріт будинку, де тепер мешкав дракон. Якщо б не його інша, тваринна сутність, то  вже добряче замерз, все таки осінь і ночі стають дуже холодними.
  Звісно, можна було почекати всередині, дозвіл господаря у нього був, та він не хотів показувати, що приймає усі ці привелії.Його відданість Вищій Раді має залишатися поза всіляких сумнів, особливо тепер, коли загроза така близька. 
  Почувши звук коліс, вирішив підійти ближче до дверей,в затінок щоб не бути відразу поміченим.Хоч знав, що той здалеку відчує його запах. 
  Деверія не проведеш так легко, може й тому він так довго жив на цьому світі. 
- Так і ховатимешся? - брязкаючи ключами у замку, запитав навіть не дивлячись у тому напрямку, - Ти  ж не дворовий собака, не стій на вулиці. 
  Почулось легке гарчання та перевертень швидко опанував власні емоції і мовчки попрямував слідом. 
  Ввійшовши в приміщення, дракон легким помахом руки відправив свою куртку на найближчий стілець і попрямував до бару, що стояв у вітальні. 
  - Будеш? - запитав свого нічного гостя, наливаючи собі повну склянку віскі, але той відмовився. Дарма, напій дуже хорошої якості і міцності, саме те, що йому зараз треба. 
- Ти ж знаєш чому я тут? - не бажаючи даремно гаяти час, запитав прямо слідчий. 
  Так, звісно він усе прекрасно розумів і  готовий був до наслідків. Але ж Аня виявилась магічно обдарованою, ба більше - реінкарнацією Анарей. 
  - Мені відомо, що ви були у Віщого, - продовжував свій допит, - а ще, що ти був у нього вчора. 
  Витримав паузу щоб розгледіти реакцію Деверія, але той був не зворушний і просто розлігся на дивані, витягнувши босі ноги. Складалось враження, що відпочиває після важкого дня. Так і було, та магія, що застосував на кладовищі була йому чужа та  вимагала не малих резервів, зараз же вони були спустошені. 
  Потрібен час для відновлення, він же не бог.Добрячою підзарядкою була б близькість з Анарей, але вона ще не готова і не варто давити на неї. 
  Зараз потрібно зібрати усю волю та шалені пориви пристрасті в кулак, а самому стати їй наставником, другом, захисником. 
  І як же бісив Марк із своїми законами.Так,дракон знав, що частково порушує їх, відсутність покарання  за них цілком заслуга колишнього друга, але все це заради спільного добра. 
-Хотів пересвідчитись, що той кровосос досі живий, - без особливого ентузіазму відповів розуміючи, що той не відстане.
-А може справа в іншому?, - не віступав служитель закону, - Ти дав кілька краплин своєї крові і змусив його сказати те, що потрібно тобі? Цікаво, а якщо вона про це дізнається то продовжуватиме тобі довіряти? 
  Різко розплющивши очі, повернув голову та втупив свій важкий погляд у перевертня  ошалешений його словами. І як тільки міг подумати про нього таке? 
-Кров була платою за його роботу, не більше. 
-І ти ось так просто дав її вампіру? - щире здивування чулось в тембрі його голосу. 
  Мовчання стало відповіддю. На хвилі емоцій слідчий підскочив з місця і мало не закричав. 
-Ти геть злетів з котушок! Власні амбіції поставив на перше місце, а що буде як прийдуть найманці братства? Уявляєш яка буде різня? Це місто стало домівкою для багатьох створінь і живуть вони тут преспокійно кілька десятків років.Я зовсім не хочу бачити як воно перетвориться на магічний Чорнобиль. -великі краплини поту виступили на лобі,що свідчило про неймовірну емоційну напругу, - Хоч хто ми для вас? Чергові пішаки у божественній грі. 
-Демони всеодно прийдуть, - спокійно промовив його опонент, - чи ти вважаєш, що ось так просто дозволять вам тут жити? Вона, можливо, та єдина хто зможе покласти край у цій кровопролитні війні, що триває вже надто довго. Потрібно лише допомогти їй. Сила у неї є, залишилось лише навчитись керувати. 
-Це як дати дитині гратися з атомним реактором! 
- У тебе інші варіанти? 
  Але безстрашному перевертню нічого було сказати і він безпомічно опустився на стілець, поруч із столиком. Тоді тремтячими руками налив собі склянку та одним різким рухом влив її вміст в горлянку, закидаючи голову назад.Почувся хрускіт скла, на глянцеве покриття підлоги посипалися скалки змішані з краплинами крові. 
- Поклянись, що зробиш усе щоб інші вціліли, - звернувся до Деверія, що здивовано спостерігав за ним. 
-Боїв без втрат не буває. Ти ж знаєш, що не можу обіцяти таке. 
-Тоді відкрийте якийсь портал, вона ж може, і котіться обоє в пекло!
- Марк, ти не в собі. Коли востаннє вупускав звіра? - зтурбовано оглядав чоловіка в якого почалась часткова трансформація у вигляді довгих кігтів на руках та загострених вух. 
-Яке тобі діло? Я взагалі не хочу нікого випускати, а жити як вони-люди! 
  Розуміючи, що його гість не здатен тверезо мислити в даній ситуації, дракон подумки зібрав ті жалюгідні залишки власно сили, що дотлівали десь в глибині власної душі 
- Idcirco praecipio tibi ut somnum!-наказав він хоч усвідомлював щой сам попаде під дію власного заклинання. І вже на краю свідомості, подумки благав почути його  поклик її, свою кохану Анарей. 
  Через мить все стихло і просторі вітальні лежало двоє чоловіків, сковані чарівним та цілющими сном, але хтось має їх розбудити бо інакше лікувальний ефект буде втрачено і бідолашні застрягнуть у царстві Морфея навічно.