Глава 15

-Здається, ти сьогодні мій гід.
 Промовила дивлячись на нічне містечко, намагаючись не дивитись у його очі. Боялась заблукати, потонути в їхніх переливах. 
  Не могла більше вдихати його запах - міск із дерева, сигаретного диму та якихось невідомих солодощів, бояоась щадизнутись ним. 
  Холодний вітерець вчасно охолодив розчервоніле обличчя, для посилення ефекту міцно стисла пальцями рук металеві поручні огорожі. Трішки допомагало.Та мій внутрішній вогонь розгорався все сильніше. 
  - Якщо дозволиш, - він стояв за моєю спиною, зовсім поруч, -зможу провести далі, туди де зможеш знайти відповіді на свої питання.Разом ми все зможемо. 
  Макс зробив кілька кроків праворуч від мене, прикриваючи собою від холодних поривів віртру. 
- Не впевнена, що готова до цього. 
  Якусь мить ми просто стояли поруч і слухали невловиму мелодію ночі, таку ніжну та грайливу водночас. 
- Розумієш, - почала першою, не бажаючи й далі гратись у мовчанку-у мене таке складне життя, родинні зв'язки і таке інше. Взагалі, не розумію чому тобі про це розповідаю. 
  І тут мене понесло, розповіла про складні стосунки з мамою, яка зараз в іншій країні. Про те, що недавно втратила друга і усі біди, що спіткали. Про одне мовчала-ту силу, якій досі не можу дати ради. 
  Він підійшов до байка і дістав із нього тепле шерстяне покривало та  дві пляшки якогось напою. 
  Відразу поцікавилась чи є там хоч крапля алкоголю, бо вчорашній перший раз мав не веселі наслідки. І вже побоювалася сьогоднішнього щоб чогось подібного не трапилося. 
  Закутуючи мене, як малу дитину, чоловік кивнув головою в знак згоди, та все одно не зрозуміла, є чи ні? 
- Спробуй, не пожалкуєш. 
  Легким змахом руки відкоркував і вручив мені напій. З початку нюхнула-нічого так, якісь ягоди. 
  Макс першим зробив кілька ковтків, запрошуючи й мене наслідувати. То ж зібравшись з духом  змочила губи. 
  Нічого смачнішого раніше не пила! 
  Поправлю себе, окрім вчорашнього пива взагалі нічого не пила, але здається ситуація потроху виправляється. Страшно подумати, що буде далі! 
  Були тут  фруктові нотки та гіркуватий присмак, аромат прянощів та свіжість гірської річки. 
- Ум-м! Нектар богів! 
  Від цих слів чоловік закашлявся,ледь не вдавившись, аж довелось постукати по спині. 
- Все-все! - Він підняв вільну руку вгору, даючи знак зупинитися. - Як ти здогалалася? 
-Що? 
Це ж не серйозно? Мабуть жарт. 
- Я просто хотів щоб ти розслабилась і змогла...
-Більше розповісти? 
-Довіритись. 
  Ой! Ні, спирт тут точно є. 
  Довіра-це почуття було розкішшю для мене.   Все життя вчилась надіятись та розраховувати тільки на себе. Як же бути зараз? 
-Я хочу познайомити тебе із своїм другом. -Намагалась перевести тему-Його думка дуже важлива для мене. 
  Здається його погляд плавить мою внутрішню арматуру. Та чи можна таке собі дозволити? 
-Гаразд, але можна... 
-Що? 
- Один, ти обіцяла. Пам'ятаєш? 
  Не встигла відповісти, як спраглим поцілунком була обезброєна. Раніше цілувалася, але такої хімії, такого вихору почуттів, що змивали всі перешкоди і рвали  греблі ще не було. 
  Міцно стискав за талію однією рукою, а іншу засунув у волосся, притримуючи мою голову. 
  Боже, я боюсь його і бажаю водночас! 
  Через кілька секунд, може й хвилин, він першим відірвався. Дихання було важке, неначе ледь стримувався. 
  Так ми й стояли, лоб до лоба, посеред ночі. 
  Мені хотілось повторити, але боялася проявити ініціативу. Може йому було не так чудово? 
- Ну ти даєш, мала! 
  І зарився носом у моє волосся, шумно втягнув запах, але продовжував обіймати. 
-Ти можеш пояснити, що це в біса було? 
  Я тут стою-помираю від цікавості, а він шкіриться як придурок. 
- Агов! Земля прийом! - і помахала рукою перед очима. 
-Я не помилився! 
 В чому? 
-Коли потрібно зустрітись з твоїм другом?

  Весь наступний день проходила як дурепа з усмішкою на обличчі. І це помітили усі-бабуся, подруга та Лісса. 
- Ти дивно пахнеш, - промовила вона забираючи мене на тренування, - не захворіла? 
  О так, і здається не виліковно. Хоч розум говорив про обережність, та серце співало від щастя. Я закохалася! 
 Не чекала, не бажала, але раз так вийшло то розбиратися буду вже сама. 
 Нас вже чекали. Вадим сидів на недоламаній дерев'яній лаві, поруч стояв Белоран крутячи в руках вязку з ключами. Здається вони нервували хоч і намагались все ретельно приховати. 
  Ми швидко підійшли і лише тепер помітила дивні знаки червоною крейдою, що були повсюди:на деревах, на старих східцях та стінах.    Поцікавилася для чого все це. Нефелім  відповів, що все це для захисту і теж помітив мою ейфорію. 
  Одним різким рухом перевернув мої долоні,кілька секунд щось там порозглядав, а тоді ще й  відтягнув нижню повіку лівого ока. 
- Годі! - Запротестувала я нерозуміючи, що з ним коїться. - Це вже занадто! 
-Занадто? - гарчав друг-А кататися в ночі з незнайомцем нормально? Може тебе опоїли якимось зіллям? 
  Він спробував знову дотягтись до мого обличчя, як знайомий голос грізним тембром розрізав повітря. 
-Ще раз торкнешся її і я тобі крила виламаю, пернатий! 
  Макс стояв зовсім поруч, метрів п'ять розділяли нас. Позаду стояло його авто,але він був сам.    Невже не боїться виступати один проти трьох, себе до рахунку не беру. 
 Не знаю чи  злякався Вадим, та мене все ж відпустив. 
 Деякий час я так і стояла посеред двох чоловіків. Белоран з Ліссою були поруч, за спиною нефеліма, але чомусь не втручалися. 
- А ви бачу підготувалися.
 Вказав мій залицяльник на захисні символи, що враз  попелом осипались за одним помахом його руки. На це й жест нефелім  рвонув у перед та валькірія встигла перехопити його. 
- Не треба! 
 На якусь мить він завмер, тоді риси обличчя помякшились і вона відпустила його. 
-Хто ти? 
 Гордо схрестивши руки на грудях, Макс скануючим поглядом зміряв опонента неначе роздумував чи варто йому відповідати. 
- Перш за все, я вам не ворог. Але якщо будете так й надалі себе вести, наслідки будуть не найкращі для вас. 
 Белоран якось інтуїтивно потягнув до себе свою дівчину, ховаючи за спину,ступив кілька кроків і опинився на одній лінії з Вадимом. Така перестановка здивувала мене і від гріха подалі відступила назад. 
- Дуже доречно, - ця фраза Макса адресувалась мені, - думаю ви не проти. 
  Наступної миті він звів свої руки на рівні грудей, долонями одна до одної і пальцями вгору.
   В цю ж мить відчулась хвиля вібрації і за його спиною виросли два  вогняні крила, схожі на кажанячі, але набагато більші. Над головою чітко виднівся образ голови дракона в профіль і як тільки чоловік зробив кілька рухів туди сюди  ця магічна голограма все повторювала. 
- Ти - дракон! - вигукнула я, адже раніше ніколи не бачила нічого подібного. Тай саме його  існування було справжнім дивом. 
  Мої друзі відреагували більш спокійно, хоч страх змішаний із здивуванням проявивлявся на обличчях. 
  Я не хотіла щоб вони взяли та й повбивали одне одного, тому щоб розрядити обстановку заговорила першою. 
- Давайте усі заспокоїмось та просто поговоримо. 
 Макс вже переставав демонструвати своє фаєр-шоу, це допомогло і він продовжив розмову. 
- Оскільки ви поняття не маєте, що за сила у Анні, пропонуючи звернутись за допомогою до Віщого. 
- Нізащо! 
 Розправивши чорні ангелькі крила, Вадим почав змінювати свою подобу. Його обличчя спотворювалося, а довжелезні кігті різко. виросли.Мабуть це бойова трансформація. 
  - Я беру усю відповідальність на себе! - спокійнісінько відповів дракон. 
-А я не казав , що довіряю тобі? 
  Та довіряла я і сміливо заявила про це, загороджуючи собою його.Нефелім лише фиркнув і взлетів у небо, залишаючи нас в чотирьох. 
  Не такої реакції чекала від нього, а ще друг називається. А можливо це я зрадниця і нічого не розумію?
- Віщий попросить плату,-промовив задумливо Белоран.
  Не знаю про яку суму йдеться, але у мене грошей не було. Може ми спільними зусиллями зберемо. 
Та на мій подив мова йшла не про земні багатства, не матеріальні. Потрібно щось особливе, щось дуже важливе. 
- Раз пропозиція моя то розплачуватися теж буду я. 
  Не залишалося нічого іншого як погодитися.Мої друзі заявили, що теж підуть.