Цікавість

Анастасію перекинуло в картинну галерею. Треба сказати, що дівчина відрізнялась від інших гравців. Вона підозрювала що тут може відбутись. Звісно, на магічні метаморфози й можливість смерті вона не підписувалась, але про те, що в древньому особняку буде щось дійсно таємниче вампірша здогадувалась. Та юні журналісти готові на будь-які безумства заради першого гучного репортажу.

На те, щоб підкорити емоції в неї пішло значно менше часу, ніж у попередніх героїв. Через хвилину вона вже ковзала поглядом по містичних ілюстраціях.

Вони відображали історію будинку. Компанія садистів зі стажем обрала це місце далеко не випадково. В часи язичництва саме тут намагались знайти секрет безсмертя. Сотні невинно загублених душ були поховані в цій землі. Після приходу християнства тут поховали і всіх експериментаторів. Щоб були ближче до народу, можна припустити. Місце стало ще сильнішим, почало приваблювати людей з даром. Відьом і віщунів, ніби магнітом, тягнуло до цього місця, де вони й помирали. Земля бажала харчуватись постійно.

Зі статистики вибився один поляк, що зміг підкорити силу самої Смерті. Приносячи жертви, він виторгував допомогу і захист всій сім'ї, доки його більш талановитий потомок не придумав як отримати справжню міць. Чоловік віднайшов філософський камінь, так омріяний алхіміками. Художнику дуже гарно вдалося відобразити посмішку, що вінчала роки пошуків і поневірянь.

Так розпочалась історія ігор.

Анастасія поглянула на записку

«Розгадка там, де почалась історія твоєї вічності. Нехай відображення темної душі покаже правду»

І маленька приписка

«Я був би радий, якби виграла ти. Такі люди не завадять в моїй сім'ї»

Як великодушно.

Серед інших загадок, ця була доволі проста.

Історія почалась з передпокою, де герої отримали еліксир. Туди дівчина й збиралась відправитись, коли почула кроки. Алла зайшла в кімнату. Сьогодні Анастасія отримала силу вампіра, а тому її інстинкти спрацювали ще до того, як дівчина отямилась. За мить вона злетіла до стелі і з висоти дивилась на суперницю. Відьма була занадто налякана, щоб щось помітити, та затрималась біля картин. Здогадайся вона доторкнутись до полотен, можливо залишилася б живою, втім страх повністю оволодів її тілом і душею.

Анастасія залишилась так висіти доти, доки Павло не пішов з того коридору нагору. Потім дівчина трохи невдало спустилась, гепнувшись об підлогу, і пішла шукати ціль.

Вампірша відчувала сотні запахів та знадобилось небагато часу, аби знайти правильну дорогу. Проте дівчина трохи заплутала, промахнувшись дверима, і забула про безпеку. Вийшовши, вона побачила Андрія. Той в безпам’ятстві лежав на підлозі. Анастасія почала оцінювати перспективи.

Звісно, простіше було вбити його, доки суперник не прийшов до тями. Однак героїня не була настільки жорстока. Вона вирішила привести до тями некроманта та спробувати домовитись з ним.

Відкривши очі, хлопець одразу потягнувся за ножем, та прискорені рефлекси вампіра не дозволили йому навіть спроби.

― Потягнешся за зброєю ― протягнеш ноги, ― категорично заявила дівчина.

― Я потрібен тобі, ― трохи верескливо сказав «лицар».

― І навіщо ж?

― Я знаю секрет їхньої слабкості.

― Теж мені новина. Я здогадалась. Утім з довбонутими на голову садистами загинемо і ми.

― Ціль справжнього героя ― викоренити зло і відновити справедливість, не шкодуючи життя! ― пафосно відповів хлопець.

― Тоді ти мені не дуже й потрібен.