Страх

Алла опинилась в кухні. Рівні ряди столових приборів спокійно дивились на розкішну красуню перед ними. Сама ж дівчина була вкрай розгублена. Вона не хотіла брати участь в цій дурнуватій грі на потіху катам. Навіть не поглянувши на папірець, що опинився в її долонях, Алла рвонула на вихід. Або в двері, які, на її думку, вели на волю.

Дівчиною вона була не дурною, хоч і обрала далеко не інтелектуальний спосіб життя. З малечку їй торочили, що головна сили жінки ― краса. Навіть після стількох років Алла не відмовилась від дитячого девізу. Красою вона заробила все, що на сьогодні мала. Мистецтво бути коханкою не таке вже й просте. Потрібно мати великий талант в психології, щоб правильно тиснути на чоловіка. Знати коли просити подарунки, а коли самій готувати.

Рольовиком вона стала з нудьги. Їй сподобалось прокачувати свої акторські здібності, що були такими корисними в її житті. Також дівчину захопили нові світи. Безмежна свобода вибору і дій. Втім для того, аби прийняти участь в такому безумному і відверто небезпечному заході, вона мала недостатньо запалу і забагато інстинкту самозбереження.

Дівчина одразу з дверей махнула до вікна. Здавалося б, просто вибий вікно і свобода в руках. Алла вже замахнулась стільцем, але з кутка прозвучав голос:

― Нічого в тебе не вийде. Розіб’єш вікно і помреш, ― сказала Даяна. Зараз, під освітленням свічок уздовж червоного коридору, стали особливо помітними її особливості в зовнішності. Дівчинка років п’ятнадцяти виглядала доволі колоритно. Довге світле волосся з ледь помітним зеленим відливом, великі блакитні очі і прозора спина. Можна було побачити русалку наскрізь.

― Будь ласка, відпусти!!! Я не заслужила на це, ― заплакала дівчина.

― Правильно. Саме через це батько дає шанс врятуватися тому, хто стане сильнішим. Лише один з гравців отримує право на життя. Я проходила через це, тому розумію тебе. Але нічого вдіяти не можу. Це просто гра, ― потиснула плечима Даяна і щезла.

Алла з заплаканим обличчям підвелась і продовжила шукати вихід. Перевірити свої сили їй навіть в голову не прийшло. Вона пройшла ще три кімнати серед яких знайшла ванну, де було розбито дзеркало і картинну галерею з монументальною величчю історії. Вона навіть на мить затрималась.

За поворотом відьма побачила Павла. Чоловік з закривавленим шматком дзеркала і порізаною рукою стояв біля вікна і безперервно дивився на квіти. Вигляд в нього був на рідкість відчуженим. Та Аллу це не зупинило. Вона кинулась до товариша по нещастю і швидко заговорила.

― Нарешті, я так рада зустріти когось нормального. Що тут відбувається?! ― скрикнула вона і миттю затараторила. ― Нам терміново треба шукати вихід. Ці маніяки нас повбивають!

― Я не піду на вихід, доки не отримаю бажаного, ― холодно промовив друїд і повернув свої водянисті очі на дівчину, ― І ти мені в цьому заважаєш.

Один змах закривавленим склом і Алла навіть не встигла скрикнути. Тіло швидко покинуло життя. Перша кров пролилась на мармур підлоги.