Раушенбах та Трійця

Знову хочу звернутися до математики, щоб зробити викладення думки більш красивим. Відчуваю, що ця частина буде найскладнішою для розуміння, тому розташую її наприкінці книги, для найбільш наполегливих читачів.

Що таке математичне мислення у релігійній темі? Яким воно може бути та навіщо потрібне? Це що, «мирити» войовничих вірян та матеріалістів за допомогою науки? Або завдання дещо більш приземлене – укласти в одній голові релігійне та наукове начало так, щоб «з-під зачіски» не стирчали парадокси та невідповідності? У чиїй голові? У моїй, в першу чергу!

Як і в усіх есе цього циклу виходжу з того загальновідомого факту, що матеріалісти та віряни традиційно діляться на два протиборчі та ідейно непримиренні табори. Авжеж, так воно і є, але… Чи всі люди такі вже непримиренні? Чи хтось уже пробував укласти у своїй голові ці два начала? Такі люди є.

Застосую той самий метод математичних паралелей між двома началами. Але ідею тут опишу не свою, а одного визначного вченого. Спробуємо виміряти божественне штангенциркулем і під лінійку провести образні паралелі…

Авторський список ікони «Трійця» Андрія Рубльова та

авторська картина «Колірний етюд за мотивами Андрія Рубльова».

Пошлюся на думку одного з основоположників радянської космонавтики, Бориса Вікторовича Раушенбаха {5 (18) січня 1915 р. – 27 березня 2001 р.}. Це радянський фізик-механік, доктор технічних наук, академік РАН, професор МФТІ, дійсний член Міжнародної Академії астронавтики.

Серйозна та авторитетна людина науки та техніки. Безумовний авторитет особисто для мене як для інженера. Додам ще кілька слів про його технічні досягнення – розробив теорію вібраційного горіння, акустичних коливань у прямопотокових двигунах; виконав піонерні роботи з орієнтації космічних апаратів та їхнього руху в космосі; провів унікальну роботу з фотографування зворотного боку Місяця.

І це лише узагальнений перелік досягнень соратника Сергія Павловича Корольова. Раушенбах – один із тих, хто запускав Гагаріна в космос! Чи можу я, авіаційний інженер, висловитися більш піднесено? Для мене достатньо і малої частки цих досягнень, щоб з великою повагою позначити напрямок діяльності цієї людини – Технар!

А тепер поясню, чому вважаю важливою саме його думку в зазначеній темі. Виходячи з вищезгаданих звань та напрямку діяльності, логічно було б очікувати від Бориса Вікторовича виразного матеріалістичного світогляду.

Однак продовжуючи працювати в галузі космічної техніки, він вивчав теорію перспективи в образотворчому мистецтві та богослов'я. У 1997 році випустив книгу «Пристрасть» з питань науки та релігії. У своїх публікаціях розмірковував про догмат Трійці, про Хрещення Русі, про преподобного Андрія Рубльова, про відносини науки та релігії. І робив це саме з наукового погляду.

Ось одна з його цитат: «Наука та релігія не суперечать одна одній, навпаки – доповнюють. Наука – царство логіки, релігія – позалогічне розуміння. Людина отримує інформацію за двома каналами». Чи можна, розглядаючи релігію за допомогою математики, сказати краще?

У цьому розділі не ставлю собі завдання розповідати біографію вченого та описувати його досягнення. А виокремлю лише ті аспекти, які стосуються заявленої на початку книги теми, тобто стику математики та релігії. Вони найяскравіше виявляються у його сприйнятті троїчності Бога і при цьому мають властивості окремо сформульованої ідеї. Причому наголосити хочу саме на красі цієї ідеї – формальної відповідності троїчності Бога як богословського постулату та одиничного ортогонального вектора як математичної моделі. «Прокреслимо» паралелі докладніше.

Ось ця цитата зі статті Бориса Раушенбаха «Логіка триєдності» вже безпосередньо близька до математичного підходу: «...властивості Трійці можна розбити на два класи: логічні та позалогічні. До логічних можна віднести такі, як триєдність, єдиносутність тощо, а до позалогічних – такі, як живоначальність, святість. Нижче будуть розглядатися лише логічні властивості Трійці, і зовсім не тому, що вони важливіші, а тому, що саме вони викликали здивування та єресі.

І це цілком природно. Коли ми говоримо про святість Трійці, то нам нема з чим із повсякденного життя порівнювати її, святість властива лише божественному. Але коли йдеться про триєдність, то людський розум мимоволі шукає аналогії у повсякденному житті, хоче ув'язати це поняття з формальною логікою».

Далі наведу міркування Бориса Раушенбаха з тієї статті, викладені коротко. Як відомо, математика цілком побудована на формальній логіці... Якщо виявиться можливим вказати загальновідомий математичний об'єкт, який має всю сукупність логічних властивостей Трійці, інакше кажучи, якщо він виявиться логічно ізоморфним Їй (має ту саму структуру), то можливість логічної несуперечності Трійці буде доведена.

Виділивши попередньо основні логічні властивості Трійці та розглянувши їх зміст, академік називає шуканий математичний об'єкт – вектор у тривимірному просторі – і послідовно показує наявність у такого об'єкта вищезгаданих властивостей.

Зрозуміло, не йдеться про «векторну природу» Бога, але поставлене завдання – довести формальну несуперечність тринітарного догмату – стає вирішеним. Математик може вважати своє завдання виконаним.

На думку Бориса Раушенбаха, Пресвята Трійця і кінцевий вектор, що має початок в ортогональній декартовій системі координат, з його трьома ненульовими складовими, ізоморфні, тобто вони мають однакову логічну структуру. Ось їх логічні властивості:

1. Триєдність:

- для Пресвятої Трійці це означає той факт, що єдиний Бог і Трійця є одне й те саме;

- для вектора це означає, що він сам, з одного боку, і три його складові, з іншого, еквівалентні.