Особливості структурності релігій

Релігія «знизу» народжується зі спрощеного аналізу безпосередніх вражень та страхів людини перед природою. Вона спирається на відчуття від явищ природи, які ми бачимо навколо себе щодня. Вона повноцінно впливає на свідомість людей через свою наочність. Людина аналізує свої відчуття та страхи, намагається «домовитися» ритуальним способом із джерелом цих страхів для покращення свого життя.

Тому боги, що співвіднесені з певними явищами природи та «відповідають» за них, найбільш зрозумілі. Вони викликають у людини відчутний асоціативний страх та повагу. В цьому разі – максимум спостережень та мінімум роздумів.

А релігія «зверху» формується серед еліти, а не в низовій частині суспільства. Серед тієї самої еліти, яка намагається керувати народними масами. Саме з осмислення засобів управління масами й виникає релігія «зверху». З цією метою вона структурується. У ній встановлюється ієрархія персонажів із суворим підпорядкуванням.

Це структурування аналогічне до людського суспільства. Божественна ієрархія вибудовується за аналогією з ієрархією людей. У цій аналогії й полягає сила монотеїзму. Правитель і церква можуть для своєї аргументації проводити прямі паралелі між улаштуванням своєї влади та улаштуванням її вищої покровительської сили.

У чому полягає структурна відмінність між язичництвом і монотеїзмом? У тому, що в язичництві немає єдиного бога, немає вертикалі влади, є лише поділ їхніх сфер впливу. Чи всі боги в язичництві рівні? Ні, хтось важливий більш, хтось менш. Але найважливіший з богів – він не єдиний, а найуспішніший чи найпопулярніший у цій місцевості, старший у пантеоні.

А в монотеїзмі бог єдиний і панує в ієрархії над пророками та святими як людськими сутностями, а також над ангелами та іншими нелюдськими сутностями. Вертикаль влади є однозначною.

Проводячи аналогію із земним суспільством – вождь, як найсильніший і найавторитетніший у племені, відповідний за типом взаємин старшому язичницькому богу. Його влада не є абсолютною. А князь чи цар – це єдиноначальники та володарі, які відповідні єдиному богу в монотеїзмі. Князь чи цар вже абсолютні володарі саме «з Божої волі», що й потрібно однозначно підкреслити та підтвердити в релігійній системі. Є, звичайно, армія чи дружина, поліція чи опричники, в'язниці та суди, але «Божа воля» робить владу ще більш аргументованою.

Якщо висловити ідею структурності релігій з допомогою математичної образності, то багатобожжя паралельно племені без системної централізації, а єдинобожжя – централізованому єдиновладдю, монархії.

Головне завдання релігії «зверху» – пояснювати той факт, що «будь-яка влада від Бога». Факт цей спочатку не очевидний. Цей принцип організації суспільства краще за все пояснювати особливими способами, через містику. Християнство має ту базову властивість, що оперує неочевидними фактами. Їхнє сприйняття засноване на чистій вірі.

Всі чудеса та події – це факти такого роду, про які вам розповідають, що хтось чув про те, що щось колись відбувалося. Очевидців, як таких, немає. Усі біблійні події, хоч і записані в головній книзі, але відбувалися настільки давно за часом і настільки далеко за відстанню, що приймаються тільки на віру. «Око нейме…» Вся наочність – лише через ікони.

Серйозною ідеологічною противагою для умоглядності християнства є наочність всіх явищ природи, які обожнює язичництво. Вони саме проходять перед очима людини явним чином. Грім ми чуємо на власні вуха, сонце ми бачимо на власні очі, вітер відчуваємо шкірою, сезонні цикли прямим чином впливають на спосіб життя.

Менш переконливі Водяник і Лісовик, але вони й не зовсім боги, а скоріше, персонажі міфології. Зате страшні й мешкають у реально небезпечному лісі та водоймі.

Згадаймо основні принципи будь-якої системи переконання та навіювання. Вони коротко формулюються двома словами – Зрозуміло та Приємно. Будь-яка інформація, яку ми хочемо внести людині у свідомість та підсвідомість, повинна мати ці властивості. Такий підхід є бажаним у разі спокійного спілкування.

А в екстремальних умовах, в умовах виживання ефективнішою стає система Зрозуміло та Страшно. Ця система краще працює на рівні підсвідомості. Саме на ній будується релігія «знизу». Язичництво як релігія діє за принципом Зрозуміло та Страшно. Ми бачимо страшне явище природи, і нам зрозуміло, чого ми боїмося.

Християнство як релігія «зверху» цим властивостям безпосередньо не відповідає. Тут ми боїмося Божого гніву, але він не очевидний і не зрозумілий через роздуми у звичайній ситуації. Для його розуміння в хід пускається містика, яка описує неочевидні та незрозумілі явища.