Питання по Закону Божому

Нагадаю читачу умови нашого філософського експерименту. Йдеться про те, що відповідно до уявної ілюстративної схеми, два сперечальники (вірянин та матеріаліст) підіймаються по сходинках до верхівки піраміди з протилежних боків. При цьому вони паралельно відповідають на основні богословські питання – кожен згідно зі своєю доктриною. Вірянин цитує Закон Божий з розділу «Властивості Божі», а матеріаліст – положення зі своєї філософії. Чи зможуть вони наблизитися один до одного? Чи знайдемо збіг позицій?

Перше питання – Бог де? Це питання варто вважати головним, тож з нього і почнемо «підйом до верхівки піраміди». Нас цікавить, де саме Бог знаходиться у просторі – геометрично або географічно. Вірянин каже, що Бог всюдисущий, тобто перебуває скрізь. Немає такого місця у світі, де б Його не було (Псалтир 138, 7-12).

А матеріаліст каже, що Всесвіт безмежний і нерозривний. І Матерія безмежна у просторі. Такою є Природа. Ми бачимо різницю у термінах, але не по суті. Точки зору у наших персонажів різні, але з різних позицій вони бачать одне і те саме. Здається, думки зійшлися. А це означає, що наші уявні сперечальники піднялися вище на одну сходинку кожен і стали трохи ближчими один до одного. Крок до консенсусу – це дуже важливо у такому складному питанні. Тож ходімо далі.

Друге питання – Бог коли? Тобто, як поняття Бог співвідноситься з Часом? Вірянин відповідає – Бог вічний. Все, що ми бачимо у світі, колись почалося, народилося, колись і закінчиться. У цьому світі все тимчасово – все має свій початок та свій кінець. Колись не було ні неба, ні землі, ні часу, а був лише один Бог, бо Він не має початку. А не маючи початку, Він і не має кінця. Бог завжди був і завжди буде. Бог – поза часом. (Пс. 89, 3; Вих. 40, 28).

Матеріаліст, своєю чергою, відповідає, що Всесвіт і Матерія теж вічні й існують у часі. А матеріалістичний час теж не має початку та кінця. І в цьому випадку також маємо різницю у термінах, але не по суті. Що ж, висловлювання збіглися й тут. Підіймаємось вище.

Третє питання – Бог пізнаваний? Він видимий? Чи можна Його побачити та пізнати? Вірянин відповідає – Бог відкрив нам про Себе, що Він є безтілесний невидимий Дух (Іван 4, 24). І нічого не має в Собі такого, з чого складається наш видимий світ, тому ми Його бачити не можемо.

Для пояснення наводиться приклад нашого земного світу. Ми не бачимо повітря, але бачимо його дії та прояви: рух повітря (вітер) має велику силу, здатну рухати великі кораблі та складні машини, ми відчуваємо та знаємо, що повітрям ми дихаємо і без нього не можемо жити. Так і Бога ми не бачимо, але дії Його та прояви, мудрість та силу Його ми бачимо скрізь у світі та відчуваємо у самих собі. Бог сказав Мойсеєві: «Людина не може побачити Мене і залишитися живою» (Вих. 33, 20). Якщо сонце нас засліплює своїм блиском, і ми не можемо дивитися на це Боже творіння, щоб не осліпнути, то тим більше на Бога, що його створив. Бо «Бог є світло, і немає в Ньому жодної темряви» (Іван 1, 5), і живе Він у світлі неприступному (1 Тим. 6, 16).

Матеріаліст відповідає, що ця властивість Бога дуже схожа на властивості Поля (гравітаційного, магнітного, електричного). Воно теж невидиме. І судити про його існування ми можемо також лише за його впливом на певні предмети. Наприклад, магніт притягує залізні предмети. А Природа, згідно з матеріалістичною теорією, існує у формі Матерії та Поля. Знову збіг. Так, підіймаємось ще на одну сходинку.

Вірянин каже, що Бог незмінний та постійний. Нічого немає у Світі постійного та незмінного, все безперервно змінюється – росте, старіє; одне змінюється іншим. Тільки один Бог постійний, у Ньому немає жодної зміни, Він не росте, не старіє. Він ніяк, ні в чому ніколи не змінюється. Який Він був завжди, такий є тепер і таким лишиться навіки. Бог завжди однаковий. Тому Він називається незмінним. (Як. 1, 17; Мал. 3, 6).

А ось тут матеріаліст не може відповісти тотожно у повній відповідності до релігійного постулату. Бо, за матеріалістичною теорією, Всесвіт постійно розширюється. Однак відбувається це вкрай повільно, незрівнянно повільно у порівнянні з людським життям. Тому і в цьому випадку можна підняти сперечальників на наступну сходинку.

Бог всемогутній (Бут. 17, 1; Лук. 1, 37). Людина може багато чого, але ніяк не може влаштувати, наприклад, Землю, на якій живемо, Сонце, яке світить і гріє, і багато іншого. Тільки для одного Бога немає нічого неможливого, нічого такого, чого Він не міг би зробити. Він захотів створити світ і створив його, з нічого, одним своїм словом.

Так, погоджується матеріаліст, людина – хоч би як це не «звучало гордо» – надто слабка перед силами Природи. Наочно бачимо, що верхівка піраміди вже близько. Наші сперечальники скоро зустрінуться нагорі та потиснуть один одному руки. Чи я занадто поспішаю? Але ж йдемо далі.

Далі, згідно із Законом Божим, йде опис таких Його властивостей, як всезнання, всеправедність і всеправосудність, всезадоволеність і всеблаженність. Ці властивості нам доведеться «винести за дужки», бо вони знаходяться поза логікою цих міркувань. Ми не заглиблюватимемося у значення цих термінів, бо ці властивості Бога є радше емоційною ідеалізацією образу, аніж об'єктом логічного розгляду.

Тут віряни наділяють Бога бажаними людськими властивостями, поетизують ці властивості за принципом гіперболізації та з використанням антропоморфного підходу. Матеріалістові тут нема чого заперечити, але й нема з чим погодитися. Олюднення Бога, навіть у сенсі ідеалізації образу (хоч із зовнішності, хоч за якостями), не підлягає обговоренню в рамках логіки. Це, як кажуть, на смак вірян. А про смаки сперечатися не варто, це всім відомо.