«Зворотний бік» молитви

Однак існує й «зворотний бік медалі» у спілкуванні людини з Богом. Забувати про нього не можна в жодному разі. Прохання до Бога ми обговорили, сформулювали та промовили. Здобути щось від Вищої сили ми хочемо. А що ми готові дати натомість? Яким може бути «викуп» чи «плата» за виконання прохання? Адже йдеться і про те, що людина готова Богу дати.

Плата? Так-так. Богу? Саме так. Вважаю проявом вищої людської культури здатність не брати нічого задарма, якщо ти сильний і можеш заплатити. Не можна розглядати спілкування з Богом як односторонній процес ощасливлення прохача. Все має свою ціну, навіть у відносинах з Вищою силою. Чи тут якраз все набагато суворіше і без жодного лукавства? Так, якось так… обдурити не вдасться, бо Він бачить все.

На цьому «ринку» свої особливі правила. «Торг тут недоречний» – фраза з фільму підходить для такої розмови якнайкраще. І чіплятися за дрібниці немає ніякої можливості. Ціна вашої відплати не може бути меншою за ціну вашого прохання. Їх співвідношення визначте самі. Відвертість з мого боку є максимальною, в обмін на яку я розраховую отримати Його Відвертість.

А що ж я можу дати Богові? А що в Нього взагалі для мене є, знову те саме питання? А що Йому потрібно від мене? Логіка міркувань тепер зворотна – Йому потрібно від мене те саме, що й мені від Нього. Терпіння...! Настрій на доброту та любов. Просив терпіння для однієї нагоди – плачу терпінням в іншому випадку.

Ось такий «ринковий принцип» працює у відносинах між людиною та Богом, як я собі бачу цю закономірність. Еквівалентність «ціни» існує, але торгуватись неможливо. Бо співрозмовника неможливо побачити та почути звичним чином. Він «розмовляє» з нами через дуже специфічне відчуття, яке ми називаємо Совість. Голос совісті часто буває слабеньким та ледь чутним, до нього ще треба вміти дослухатися. Чи не є таке розуміння стосунків людини з Вищою силою певним спрощенням ідеї? Авжеж, може бути…

Чи існує спосіб посилити голос совісті? Адже він буває таким слабким, що ми можемо його й не почути серед повсякденних сильних емоцій – роздратування, гніву, озлобленості. Він тоне у них, а також він тоне у байдужості та самозаспокоєнні. Як все ж таки почути власну совість? Є такий спосіб, він називається Покаяння. Цю думку проілюструю власними віршем та картиною.

Авторська картина "Покаяння".

Гріх земний – не піднімеш коліна,

Та злетіла душа до небес.

Гріх земний не замолиш молінням.

Зрозумію себе і Тебе…

Піднестися у Небо блакитне,

Наче Храм у ранковій імлі,

Та побачити – радість розквітне

В потаємній природі Землі.

То чим ми все ж таки «платимо» Богові? Яка «валюта» ходить на цьому «ринку»? Все умовно та уявно, тому й пишу багато слів у лапках. Але, сподіваюся, що зможу визначити ці поняття конкретно. Це знову ж таки терпіння, любов та доброзичливість, які скеровані на інших людей. Це допомога людям, які того потребують. Це жертовність задля суспільства, толерантність, послух. У цей перелік варто додати звичайну ввічливість та посмішку під час побутового спілкування. Жодних «винаходів» цим не зробив? Всім це відомо? Чудово!

Тепер хочу зупинитися більш детально на одному пункті з цього переліку. Один зі способів такого специфічного спілкування з Богом – це благодійність. Тут вбачаю певні нюанси, які й хочу описати.

Найкраща благодійність буває тоді, коли я сам знайду людину, що потребує допомоги. Найпростіше, звичайно ж, дати трохи грошей прохачеві біля паперті, але така ціна буде дешевою. Це не мій шлях. Тому, хто просить біля паперті, багато грошей давати не потрібно, і далеко ходити до нього не потрібно. Невелика праця – власне сумління такий «подвиг» не зарахує.

А треба знайти таку людину, якій необхідна допомога, але при цьому вона не вважає за можливе відкрито про неї просити. Вона може бути скромною, сором'язливою, мати свої поняття про гідність, які не дозволяють їй відкрито заявляти про свою проблему.

Озирніться уважно навколо – такі люди є. Це може бути хворий сусід, якому важко самому сходити до аптеки по ліки. Це може бути багатодітна мати, якій не вистачає грошей на їжу для дітей. Це може бути людина у розпачі з причини втрати роботи. Ця людина може бути просто одинока. Хіба замало реальних життєвих варіантів? Можливо, через власну байдужість ви їх раніше не помічали?

Знайдіть таку людину, ця праця важлива сама по собі. Допоможіть їй, не принижуючи її гідність. Найефективнішим буде анонімний варіант. І для вас, і для Бога.