Що можна просити у Бога?

А справді, що можна просити у Бога? Питання просте, на перший погляд, хоч і дуже особисте. Що хочеш, те й проси – ось така ж проста відповідь. Однак, коли справа доходить до особистого, кожна людина просить у Бога виключно своє, потаємне.

Справа особиста? Так, звісно. А якщо спробувати узагальнити особисті думки? Що просять у Бога звичайні люди та найчастіше? Що можна взагалі попросити у Вищої сили, у всемогутнього та невичерпного ресурсу? Що можна попросити у Того, хто має все? Питання далеко не риторичне, а інтимне та актуальне для кожної людини. І ми всі дуже по-різному відповідаємо на нього.

Зазвичай люди у своїх зверненнях до Бога просять чогось такого, чого не можуть досягти самі, чогось, що залежить від випадку і не залежить від них самих, але дуже бажаного та потрібного. Мені відома позиція багатьох співрозмовників з цього питання. Моя особиста та суб'єктивна думка тут помітно розходиться із загальноприйнятною, про що й хочу розповісти читачеві. Припускаю високу спірність для такого питання, але ж кожен має право на власну думку. Як же робити правильніше, коли ви розмовляєте з Богом?

Спочатку потрібно уточнити, якого Бога маю на увазі в даному тексті. Відповідь – Бог може бути будь-яким, конфесійні та системні відмінності тут значення не мають, аби це був Ваш Бог. Бог як Вища сила, до якої є сенс звертатися з будь-якими питаннями та побажаннями. Ви вірите у цього Бога, ви свідомо обрали саме цей храм і прийшли до нього – цього визначення вже достатньо.

Другим уточненням буде форма звернення до Бога. Це, звісно, молитва – особлива розмова з Вищою силою. Тут не маю на увазі думки «на бігу», невиразні «хотілки», роздратовані побажання на кшталт «ох, як спекотно, скоріше б дощ» або вередливе скарження «коли вже скінчиться ця нудна лекція». Всі бажання такого типу є емоційним побутовим дріб’язком, який не варто й нести з собою до храму.

Не маю на увазі тут також і Символ віри як молитву декларативного характеру. Бо йдеться саме про молитву-прохання. А це усвідомлене, продумане, виважене та відчуте звернення до Вищої сутності.

Молитва як звернення до Бога має бути сокровенною і серйозною. Сокровенною в тому сенсі, що в цій розмові реально беруть участь лише два співрозмовники. Людина та Бог. Відвертість максимальна. Колективні молитви – це щось інше, в них втрачається індивідуальність людини та інтимність її прохання. Вони вимовляються вголос, часто наспівуючи хором. Вони мають свою силу, але зараз не про них. Про хорові молитви йтиметься в іншому розділі.

Своє потаємне прохання людина вимовляє пошепки чи собі, адресуючи його лише Йому. Гучність вимови та чужі вуха заважають особистому спілкуванню з Богом. Він краще чує особистий шепіт. Цим шепотом і вимовляється серйозне, вистраждане прохання до Бога, в якому немає випадковостей і дрібниць. Це молитва. Тож про що вона?

Чи можна просити у Бога гроші, квартиру, автомобіль, їжу, одяг? Моя суб'єктивна думка – ні. Тобто просити можна, отримати не вийде. У Бога цього просто немає. Особисто я саме так уявляю Бога. Чому, адже Він всесильний? Так, всесильний, але просити Його про матеріальні речі все ж таки не варто. Матеріальні цінності потрібно заробляти самому, через працю.

Чи можна просити Бога про успіх, любов, повагу, авторитет, визнання? Теж ні. Як так? Адже це вже не є матеріальні цінності, не «шмотки», не меркантильні дрібниці. Адже це вже людські цінності вищого порядку. Так, але їх у Бога все одно немає. Творіть свій успіх і заслуговуйте на свій авторитет самі – добрими справами, навчанням та дисципліною, все тією ж працею.

То що ж можна просити у Бога, що Він має? У Нього для людини є лише одне – здатність терпляче долати перешкоди, уміння наполегливо йти до результату, цілеспрямоване бажання досягти мети та розв'язати проблему, концентрація сил на шляху до успіху, зосередженість у важкі життєві моменти, стійкість у запобіганні спокусам та гордині, воля до перемоги та до життя.

Написав «лише одне», а надав довгий перелік. Так, вийшов цілий список, хоча все це дійсно про одне й те саме – про внутрішні властивості власної психіки. Якщо все це висловити коротше, то йдеться про терпіння і цілеспрямованість, про настрій на доброту та любов. Саме це є у Бога, саме це можна в Нього просити. Просити благословення на здійснення добрих та важких справ. Просіть!

Однак є й питання складніші, де не все так очевидно. Наприклад, чи можна просити миру, розуму, здоров'я? Адже мир залежить не тільки від вашого особистого людського терпіння та вміння домовлятися з сусідами, причини миру та ворожнечі ширші. Розум та знання теж можна отримати через працю та навчання, але не завжди це залежить від вас. Здоров'я теж далеко не завжди є результатом певної правильної особистої поведінки. Однак ні миру, ні розуму, ні здоров'я у Бога також немає. За все це ви повинні наполегливо боротися та досягати мети самі.

Не промину тут, для образності у філософському міркуванні, використати математичні паралелі. Такий мій суб'єктивний авторський підхід. Поставлю знак булевої алгебри «І», кон'юнкцію, між Вірою та Матеріалізмом. Це допоможе мені пояснити ідею есе. Що це означає? Кон'юнкція у цьому разі означає можливість прийняття як істини одночасно двох протиборчих начал – і релігійного, і матеріалістичного підходу.

Це, так би мовити, погляд з особливої, філософської точки зору. Він зобов'язує усунути взаємне виключення Віри та Матеріалізму, уникнути альтернативності вибору між ними, дозволяє знайти точки їхнього дотику. Як тут працює логічна кон'юнкція? Поясню.

Усі прохання до Бога, які я перерахував як можливі, людина висловлює, власне, собі самій. Вона звертається при цьому до своїх внутрішніх сил, мобілізує свої особисті ресурси. Це все те, чого можна досягти через зусилля над самим собою, долаючи власні лінощі, безвольність та апатію, агресивність і злість, страх і нерішучість. Це матеріалістичне пояснення молитви, воно поєднує в собі Віру та Матеріалізм. Людина просить одночасно і Бога, і саму себе. Бога – свідомо, себе – підсвідомо. Знайдіть суперечності! Я не знаходжу.