Глава 14. Давид

Орловський зробив велику помилку. Він вирішив, що медійна війна — це безкарне поле для брудних трюків, де можна безкарно обливати брудом мою жінку. Але він забув, що кожна дія в бізнесі залишає цифровий слід. А за кожен удар по репутації «Вернер Груп», а тепер і Каріни я звик повертати сторицею.

Я стояв біля скляної дошки у своєму кабінеті, заклавши руки за спину, і спостерігав за Каріною. Тканина еластичного бинта на її лівому зап'ясті біліла щоразу, коли вона простягала руку до столу, перебираючи роздруковані виписки та аудиторські звіти компанії її колишнього. На її обличчі не залишилося й сліду від ранкових сліз. Зараз перед екраном ноутбука сиділа не залякана дівчина, а хижа, зосереджена акула аналітики. Це заводило мене сильніше за будь-який найдорожчий алкоголь.

Арсен, мій начальник безпеки, сидів на краєчку столу, крутячи в руках ручку, і слухав її чіткий, швидкий голос.

— Подивіться сюди, Давиде, — Каріна постукала точеним нігтем по екрану. — Влад звинувачує мене у виведенні коштів через офшор «Скай-Лайн» за тиждень до розлучення. Але за внутрішнім статутом його ж холдингу, який я свого часу допомагала реєструвати, будь-які транзакції понад сто тисяч доларів потребують подвійного підпису — мого та його. Вони прикріпили до статті скан нібито моєї згоди.

Вона збільшила зображення на моніторі.

— Але подивіться на нахил літер у моєму підписі. Тут використано старий трафарет мого автографа трирічної давнини. Я змінила розчерк після того, як зламала праву руку позаторік. Влад просто забув про це. Він скопіював мій підпис із давніх контрактів і банально вставив його у фальшиву платіжку через графічний редактор. Більше того, якщо пробити код цієї транзакції через банк-кореспондент, гроші пішли не на мій прихований рахунок, а на підставну фірму-одноденку Марти. Влад сам відмивав гроші власної компанії, готуючись до банкрутства перед тендером, а звинуватив мене.

Арсен тихо свиснув.

— Шеф, це не просто наклеп у пресі. Це чиста криміналка. Підробка документів, фінансові махінації в особливо великих розмірах та навмисне введення в оману тендерного комітету.

— Чудова робота, Каріно, — я підійшов ближче, на мить дозволивши собі покласти долоню на її плече. Я відчув, як вона ледь помітно розслабилася під моїм дотиком, довіряючи мені. — Твої мізки — це дійсно зброя масового ураження. Орловський думав, що закопає нас, а натомість власноруч приніс мотузку для своєї шиї.

— Що робимо, Давиде Артуровичу? — підвівся Арсен.

— Готуй офіційне спростування для преси. Додай туди висновки нашої незалежної графологічної та фінансової експертизи. Нехай медіа побачать реальні рахунки Марти. Паралельно передавай усі ці матеріали в Департамент захисту економіки. Ми подаємо зустрічний позов за наклеп, шантаж і фальсифікацію. На підставі кримінального провадження вимагай негайного повного арешту всіх особистих і корпоративних рахунків Влада Орловського та його компанії. Як підозрюваного в махінаціях. Повністю заблокуй йому кисень.

— Буде зроблено до вечора, — Арсен кивнув, зібрав папери й швидко вийшов із кабінету.

Ми залишилися вдвох. Каріна підвела на мене свої великі, блискучі очі.

— Давиде... Твоя мати. Вона не заспокоїться. Мені здається, вона мене ненавидить.

Я не встиг відповісти, бо важкі дубові двері мого кабінету розчинилися. Легка на згадку.

Елеонора Вернер увійшла стрімко, як уособлення вищого суду. Її обличчя було блідим, а дорогий шовковий шарф ледь тремтів на шиї від обурення. Побачивши, що Каріна все ще тут, мати зупинилася на пів кроці й зневажливо піджала губи. Кожен її жест випромінював владу жінки, яка звикла керувати не лише сімейним благодійним фондом, а й репутацією нашого прізвища.

— Давиде! Це вже межа! — її голос, зазвичай тихо-аристократичний, зараз дзвенів від гніву. — Мені щойно телефонували з міністерства! Вони запитують, чому навколо майбутнього голови інвестиційного фонду стільки кримінального бруду в пресі! Ти руйнуєш усе, що ми будували роками заради цієї... дівчини? Мій ультиматум залишається в силі. Якщо ти негайно не прибереш це джерело скандалів зі свого життя, опікунська рада фонду заблокує твої репутаційні активи ще до початку тендеру. Я не дозволю знищити ім'я Вернерів!

Каріна за моєю спиною ледь помітно здригнулася, але спину тримала рівно.

Я повільно відійшов від скляної дошки, застебнув один ґудзик на піджаку й зробив кілька кроків назустріч матері. Я не збирався кричати чи опускатися до підліткового бунту. З Елеонорою Вернер це не працювало. З нею потрібно було говорити її ж мовою — мовою холодного прагматизму й залізобетонних аргументів.

— Заспокойся, мамо, і присядь, — мій голос пролунав настільки тихо, рівно й вагомо, що в кабінеті миттєво зникла вся істерика. Елеонора мимоволі зупинилася, здивовано дивлячись на мій абсолютний спокій. — Я чудово пам'ятаю про твій авторитет і про вплив фонду. Але саме тому, що ти дбаєш про репутацію родини, ти зараз вислухаєш мене.

Я зупинився за крок до неї, дивлячись прямо в її розгнівані очі.

— Те, що ти прочитала вранці в жовтій пресі — це дешева, агонізуюча фальшивка Орловського. Його компанія на межі краху, і медійний бруд — його єдиний шанс змусити нас панікувати. І ти, мамо, щойно підіграла нашому ворогу, влаштувавши скандал там, де треба діяти холодно.

— Давиде, там офіційні виписки, фотографії... — вже менш упевнено почала вона, але я перебив її коротким жестом руки.

— Там сфабриковане сміття. І жінка, яку ти називаєш «джерелом скандалів», за останні дві години зробила те, чого не зміг увесь мій юридичний відділ. Каріна щойно знайшла докази фінансових махінацій самого Орловського та підробки її підписів. Завдяки її розуму через дві години рахунки Влада будуть повністю заблоковані кримінальною поліцією, а преса отримає офіційне спростування з результатами графологічної експертизи.

Елеонора перевела приголомшений погляд з мене на Каріну. На її обличчі відбилася складна внутрішня боротьба: аристократична гордість зіткнулася з чистою бізнесовою логікою. Вона зрозуміла, що Каріна — це не просто дівчинка з вулиці, а стратегічний гравець, який щойно врятував «Вернер Груп» від репутаційного дефолту.