Глава 5. Давид

Решту вечора я провів як на голках, тримаючи на обличчі фірмову маску спокійної впевненості. Вечірка перетворилася на справжнє випробування для моїх нервів: куди б ми не йшли, за нами тягнувся шлейф шепоту. Інвестори, замість обговорення майбутнього тендеру, косилися на мою супутницю, а репортери мало не билися за найкращий ракурс, намагаючись зловити в об'єктив цей кричущий червоний бант.

Орловський спочатку лише пропалював нас очима з іншого кінця зали, судорожно стискаючи свій келих, але цей хижак просто вичікував момент. І дочекався.

Коли один із провідних закордонних інвесторів на хвилину відвів мене вбік для конфіденційної розмови, я припустився тактичної помилки — залишив Каріну біля фуршетної стійки саму. Влад зорієнтувався миттєво. Наче шуліка, він відрізав її від натовпу, виникнувши за її спиною.

Я зауважив це краєм ока, але не встиг підійти. Влад перехопив її біля високої мармурової колони. Його обличчя, щойно бліде, налилося прихованою люттю, а пальці майже по-садистськи стиснулися на лікті Каріни. Він нахилився до самого її вуха, так, щоб збоку це виглядало як світська бесіда і простягав щось, що я не почув. Але по його вигляду зрозумів, що це чергова порція отрути. 

— Ти і твій новий папік за все заплатите, — єдине, що я розібрав з тієї тиради, коли наблизився.

Каріна не здригнулася. Вона з силою висмикнула свій лікоть, дивлячись на нього з такою презирливою гордістю, що Влад аж перекосився. У цю секунду я вже був поруч. Моя важка долоня лягла Владу на плече, стискаючи суглоб так, що він аж присів, миттєво випускаючи її з рук.

— Тобі щось незрозуміло в слові «наречена», Орловський? — мій голос прозвучав як удар обуха. — Твоє місце біля Марти й обрізків мого бізнесу, які я тобі залишу. Ще раз побачу тебе в радіусі метра від моєї жінки — з рауту тебе винесуть ногами вперед. Вільний.

— Твої погрози мене не лякають, Вернер. Все, що ти можеш, підбирати за мною, — хмикнув той.

— Ти щось мені сказав? — я нахилився до нього, ледве стримуючи порив вдарити його в обличчя. Влад лише хмикнув на те і відступив, але його очі обіцяли війну. Коли ми нарешті залишили цей гранд-хол і сіли в машину, я відчув майже фізичне полегшення, хоча ставки в нашій грі щойно злетіли до небес.

Зараз у салоні мого позашляховика панує така напружена тиша, що, здається, черкни сірником — і все злетить у повітря. Я стискаю шкіряне кермо так, що пальці німіють, а в дзеркалі заднього виду бачу лише спалахи нічних ліхтарів мегаполіса.

Поруч зі мною сидить жінка, яка менш ніж за добу перевернула мій прорахований до дрібниць світ догори дриґом.

Каріна дивиться у вікно. Світло від вуличних ліхтарів ковзає по її витонченому профілю, по високій зачісці, яка трохи розтріпалася після сутички з Владом, і по цьому клятому червоному банту на стегні. Яскрава пляма на тлі темного салону. Пляма, яка весь вечір нагадувала мені про мою тактичну помилку.

— Я, здається, чітко і зрозуміло висловився перед поїздкою, Каріно, — мій голос звучить як лезо, що ріже нічную тишу. Я навіть не повертаю до неї голови, тримаючи погляд на дорозі. — Твоє завдання було стояти поруч, мовчати й не відсвічувати. Натомість ти влаштувала дешеве театральне шоу, підставилася під прямі погрози Орловського, а нас обступили всі репортери. Мати ледь не знепритомніла, коли побачила цей твій... транспарант.

— Дешеве шоу? — вона різко повертається в кріслі, і я краєм ока бачу, як гнівно здимаються її плечі. — Ти назвав це дешевим шоу, Давиде? І те, що цей покидьок сичав мені у вічі, теж шоу?

— Саме так. Ти спровокувала його і порушила мій наказ у перший же день. Я не терплю самовілля, особливо від людей, які підписують мої контракти. Ти мала бути стриманою і слухняною, щоб я контролював кожен крок антагоніста.

— Та невже? — Каріна раптом гірко, зухвало сміється, і цей сміх б'є по моїх натягнутих нервах. — Слухняною? Стриманою? Ти хотів, щоб я вийшла туди як побита собака, яку підібрав жалісливий мільярдер? Щоб мій колишній чоловік дивився на мене з жалем, відчував себе безкарним і думав, що я зламалася?

Я мовчу, але щелепа миттєво стискається до болю.

— Влад мав побачити, що я не на дні! — її голос зривається на емоційний, гарячий шепіт, вона подається вперед, змушуючи мене звернути на неї увагу. — Він мав з першої секунди зрозуміти, що його удар не спрацював. Так, він погрожував мені, бо він у паніці! Цей бант — мій маніфест. І знаєш що, Давиде Артуровичу? Це спрацювало! Ти бачив його обличчя, коли ти підійшов? Він ледь не задихнувся від власних ревнощів, безсилля та страху. І це працює на твій імідж набагато краще, ніж нудна сіра тінь за твоєю спиною. Тепер усі інвестори бачать, що Вернер забрав собі не просто аналітика, а жінку, яка належить лише йому і яка здатна тримати удар навіть перед лицем ворога.

Я різко гальмую на підземній парковці мого будинку. Скрип шин лунає луною під бетонними склепіннями. Я глушу мотор, повільно повертаюся до неї й фіксую на ній свій найважчий погляд. Той самий, від якого мої топ-менеджери готові крізь землю провалитися.

Каріна не відводить очей. Вона важко дихає після пережитого стресу, її губи тремтять, але в її карих зіницях горить такий шалений, залізобетонний стержень, якого я не бачив у жодної жінки в своєму житті. Ліза на її місці вже давно б розплакалася від погроз Влада або почала благати мене про вибачення. Лідія Бондар навіть не посміла б писнути. А ця дівчина стоїть на своєму, захищаючи власну гідність уламками свого розбитого життя.

І в цю секунду я вперше усвідомлюю: я взяв у гру не просто слухняну ляльку за контрактом. Я взяв справжній ураган. І мені доведеться дуже сильно постаратися, щоб цей ураган не спалив мій власний дім і не знищив нас обох раніше, ніж ми розправимося з Орловським.

— Виходь, — коротко кидаю я, відчиняючи двері машини.

Персональний ліфт піднімає нас на останній поверх у повній мовчанці. Коли двері відчиняються, я пропускаю її вперед, у свій пентхаус. Важкі кроки Каріни лунають по глянцевому кахлю великої вітальні. Вона зупиняється посеред кімнати, озираючись навколо. Я бачу, як вона здригається від цього царства металу, скла та монохрому. Мій дім завжди здавався мені ідеальним, але зараз, поруч із її яскравим червоним бантом, він виглядає майже стерильним. Холодним, як морг.