Глава 4. Каріна

Чорнила на щільних аркушах паперу висихають миттєво, але мені здається, що цей підпис випалений прямо на моїй шкірі. Одинадцять сторінок дрібного тексту. Юристи Давида Вернера працюють як безжальні швейцарські годинники.

Оскільки тиждень тому Влад через свої корумповані зв'язки в суді оформив наше розлучення за лічені дні — поспішав офіційно розписатися з Мартою і закрити мені доступ до поділу майна, — юридично я вже була абсолютно вільною жінкою. Він думав, що викинув мене на вулицю ні з чим і зв'язав мені руки. Але він прорахувався. Наш офіційний розрив дав мені повне право підписати цей документ.

Сьогодні ми підписуємо юридично зобов'язуючий передшлюбний договір та угоду про конфіденційність. Для всього світу відсьогодні ми — офіційно заручена пара. Шлюбний контракт проти мого колишнього, який перетворює мене з «жертви» на майбутню дружину найвпливішого чоловіка цього міста. Для консервативних європейських інвесторів Давида це бездоганний хід: він не втягнутий у брудний шлюборозлучний процес, він просто бере заміж успішну жінку-аналітика, яку підло зрадив і обібрав конкурент. Бомонд буде на нашому боці.

— Постав підпис тут, тут і на звороті, — Давид кидає дорогу ручку на стіл свого кабінету. Його голос звучит абсолютно буденно. — Офіційно реліз про наші заручини вийде в пресі за годину. А зараз — ось.

Він підсуває мені чорну безлімітну картку «Вернер Груп».

— Твій перший вихід у світ — уже сьогодні ввечері. Закритий благодійний раут, де збирається весь бомонд. Там буде керівництво тендерного комітету... і твій колишній чоловік зі своєю коханкою. Влад має побачити нас разом. Офіційно оголосимо про наші заручини.

Моє серце пропускає удар. Сьогодні? Влад буде там?

— У тебе є три години, — Давид дивиться на годинник, і його крижані очі міряють мене суворим поглядом. — Їдь у торговий центр. Купи собі сукню. Стриману, класичну, чорного кольору — під мій смокінг. Ніякого пафосу, ти маєш виглядати як моя серйозна, слухняна наречена, яка не привертає зайвої уваги. Зроби зачіску, макіяж і повертайся в офіс. Машина чекатиме на парковці.

Він хоче бачити мене слухняною лялькою? Стриманою тінню під його лінійку? Давид забуває одну річ: я погодилася на цю гру не для того, щоб ховатися.

У торговому центрі я дію як у тумані, але аналітичний розум швидко повертає мені контроль. Я ігнорую підібрані консультантами нудні закриті варіанти. Мої пальці торкаються важкого чорного шовку. Сукня, яку я обираю, ідеальна — строгий класичний крій, що бездоганно підкреслює кожну лінію тіла, довгий рукав. Все, як вимагав Вернер. Окрім однієї деталі.

На правому стегні сукні красується він. Величезний, розкішний бант із щільного атласу кричущо-червоного, майже кривавого кольору. Мій маніфест. Мій виклик. Моя особиста оголошена війна. Ця «червона мішень» ламає всю сувору концепцію мого фіктивного нареченого. Вона спалахує на чорному шовку, як вибухівка, готова детонувати.

У салоні краси мені збирають волосся у високу, витончену зачіску, роблять виразний макіяж із акцентом на очі та губи. Коли я повертаюся до офісного центру «Вернер Груп» і заходжу в кабінет Давида, він уже тримає в руках ключі, застібаючи ґудзик смокінга.

Мільярдер повільно повертається, і його крижані очі миттєво фіксуються на моєму правому боці. Його брови зсуваються до перенісся, а щелепа напружується так, що жовна ходять під шкірою.

— Що це за самодіяльність? — його голос стає небезпечно тихим, схожим на гуркіт грому. — Ми домовлялися про суворий дрес-код. Що це за бант, Каріно?

— Чорна сукня на місці, Давиде Артуровичу, все за вашою вказівкою, — я підходжу ближче, дивлячись прямо в його розлючене обличчя, і дозволяю собі зухвалу посмішку. — А це — акцент. Мій колишній має здалеку бачити, під чий танк він сьогодні потрапив. Ми ж хочемо розмазати його еґо? Так дозвольте мені зробити це красиво.

Він кілька секунд важко дивиться на мене, ніби вирішує, задушити мене прямо тут чи скасувати поїздку. Але час підтискає. Давид робить глибокий вдих, його ніздрі розширюються від гніву.

— Ти граєш з вогнем, Каріно, — відрізає він, круто повертається і штовхає двері.

Гранд-хол благодійного рауту зустрічає нас блиском кришталевих люстр та спалахами десятків камер. Репортери буквально кидаються назустріч, адже прес-реліз уже зробив свою справу. Заголовки пишуться просто зараз: «Сенсація року: мільярдер Давид Вернер оголосив про заручини з Каріною — колишньою дружиною свого головного конкурента!».

Я міцно тримаю Давида під руку, відчувати крізь тканину його піджака, наскільки напружені його м'язи. Офіціанти розносять ігристе, гості перешіптуються, і я нарешті знаходжу поглядом те, заради чого пройшла це пекло.

Бізнес-бомонд розступається, і за кілька метрів від нас я бачу Влада. Він щось самовпевнено розповідав інвесторам, але в момент, коли його погляд ковзає по постаті Вернера, переходить на мене... і натикається на яскраво-червоний бант, він буквально давиться ковтком шампанського.

Влад починає судорожно кашляти, його шкіра миттєво стає блідо-зеленою. Кришталевий бокал у його руці помітно здригається. Марта, яка стоїть поруч, розгублено озирається, і коли її очі зустрічаються з моїми, її переможна посмішка просто сповзає з обличчя, залишаючи лише маску дикого шоку й заздрощів.

Влад дивиться на мене так, ніби побачив примару. Побачив ту саму жінку, яку два дні тому викинув на вулицю, думаючи, що виграв усе, поспіхом розлучивши нас через свої суди. А тепер я стою тут — під руку з людиною, перед якою він плазує заради контрактів. Офіційна наречена Давида Вернера. В його очах спалахує шалена, засліплююча суміш ревнощів, образи та паніки. Його прорахований світ щойно дав тріщину, а репутація «успішного переможця» розлетілася на шматки перед усім бомондом.

Це чистий тріумф. Насолода, яка солодша за будь-яке вино.

Я занадто сильно захоплююся цим моментом, але раптом велика, гаряча долоня Давида переміщується з моєї руки на талію. Його пальці впиваються в мою шкіру надто сильно, майже боляче, ривком притягуючи мене впритул до свого міцного тіла перед спалахами камер.