Глава 1. Каріна

— Якщо ви зараз виставите мене за двері, Давиде Артуровичу, то втратите єдиний шанс одноосібно очолити ринок. У мене є те, що вам потрібно.

Мій голос звучит дивно твердо, майже владно, хоча всередині все тремтить від адреналіну. Я стою посеред величезного, розкішного кабінету, виконаного в суворих темних тонах. За спиною чоловіка, який сидить за масивним столом, крізь паноронні вікна розгортається краєвид на місто, але я дивлюся тільки на нього.

Давид Вернер. «Король» тутешнього бізнесу, людина з репутацією кременя і головний, найнебезпечніший конкурент мого тепер уже колишнього чоловіка.

Він повільно відкладає вбік дорогу ручку й підводить на мене погляд. Холодні, як крига, очі міряють мене з ніг до голови з неприхованим скептицизмом. На його обличчі не здригається жоден мускул.

— Ось як? — Давид цинічно посміхається, відкидаючись на спинку шкіряного крісла. — І чому ж я маю витрачати свій час на жінку мого головного конкурента? Якщо Орловський підіслав вас сюди для шпигунства, то це занадто дешевий трюк, навіть для нього.

— Колишню дружину, — хльостко виправляю я, роблячи крізь силу крок уперед і стискаючи пальці в кулаки, щоб сховати тремтіння. — Два дні як колишню. І я тут не заради шпигунства. Мені до біса потрібно помститися.

Вернер піднімає одну брову, мовчки закликаючи продовжувати. Цей його спокій одночасно лякає і злить.

— Цей негідник мало того, що зраджував мені з моєю ж подругою, так ще й вирішив знищити мене остаточно, — слова вириваються гарячою лавою, яку я стримувала дві доби. — Він принизив мене перед усім офісом, звільнив з посади провідного аналітика, де я гарувала роками, будуючи його компанію. Але цього йому було мало. Влад виставив мене на вулицю і забрав усе! Юридично переписав на себе навіть ту квартиру, яку сам колись мені дарував. Я залишилася ні з чим, Давиде. Але я не зламалася. Я хочу знищити його. Стерти на порошок його бізнес і його самого.

Я важко дихаю, дивлячись прямо в його суворе обличчя. Я прийшла наосліп, ризикнула всім, сподіваючись, що його ненависть до Влада сильніша за бізнес-етикет.

Давид кілька секунд мовчить. Потім підводиться, застібаючи ґудзик свого бездоганного чорного піджака. Він підходить ближче, зупиняючись за крок від мене. Від нього віє дорогою парфумерією, владою і чимось небезпечним.

— Припустимо, я вірю вашим емоціям, Каріно, — тихо каже він, і від його низького голосу по шкірі біжать сироти. — Але в бізнесі емоції не купують. Що конкретно у вас є проти Орловського?

Я дістаю з маленької сумочки флешку і впевнено кладу її на край столу.

— Повна логістична звітність та офшорні схеми, які Влад готував під тендер. Він збирається дати хабар комісії. Якщо ви використаєте це, його фірму дискваліфікують, а самого Влада чекає повне банкрутство і суд. У нас спільна мета. Ви отримаєте тендер, я — його руйнацію.

Давид нічого не відповідає. Він бере флешку, вставляє її в ноутбук і кілька хвилин мовчки вчитується в екран. У кабінеті панує глуха тиша, чути лише тихий клікання мишки. Я майже не дихаю, чекаючи на його вердикт.

Нарешті він закриває ноутбук і знову переводить на мене свій важкий погляд. На цей раз у ньому горить хижий, зацікавлений вогник.

— Документи реальні. З цим я дійсно переїду Орловського, як асфальтний каток, — констатує Давид. Він підходить ближче і заглядає мені в очі. — Інформацію я беру. А тепер скажіть, Каріно... Що ви плануєте робити далі? Сама. Після того, як отримаєте свою помсту?

Питання застає мене зненацька. Я ковтаю клубок у горлі, намагаючись зберегти гордий вигляд.

— Я так розумію, йти вам абсолютно нікуди, — прямо, без тіні жалю б'є по живому Вернер.

— Вас це не стосується, — різко відрізаю я, відчуваючи, як щоки починають палати від сорому.

Але всередині все стискається від гіркої правди. Мені дійсно доведеться починати все з абсолютного нуля. Шукати орендоване житло на ті копійки, що лишилися на картці, оббивати пороги в пошуках нової роботи... Головне — не повертатися до батьків, не показувати їм свій крах і не ставати для них тягарем. Мені доведеться заново збирати себе по шматочках.

Давид уважно спостерігає за мікромімікою на моєму обличчі. Моя мовчанка красномовніша за будь-які слова.

— Стосується, Каріно, — несподівано тихо каже він, і куточок його губ сіпається в ледь помітній посмішці. — Мені потрібен не просто цей тендер. Мені потрібен залізобетонний статус надійного сімейного чоловіка для моїх інвесторів та матері, яка замучила мене перевірками. Тому у мене є зустрічна пропозиція, яка вирішить усі ваші проблеми.

Він робить ще один крок, опиняючись у моєму особистому просторі.

— Ви вийдете за мене заміж. Фіктивно. На пів року. Я забезпечу вас житлом, охороною і найкращим стартом для нового життя, а ви натомість станете моєю слухняною дружиною на публіці. Контракт проти вашого колишнього. Що скажете?

Я застигаю, ковтаючи ротом повітря. Мозок відмовляється сприймати почуте.

Заміж? За Вернера? Я в абсолютному, дикому шоці.