8. Ще шанс

Ворона всю ніч не могла заснути. Крутилась на старій канапі, скрипіла її пружинами і будила Асю навіть в іншій кімнаті. Врешті-решт, та не витримала, замоталась в світле квіточкове простирадло, та, як привид, прийшла, заплутуючись в ньому, до Ворони. 

– Маріі, – простогнала, мов дійсно змушений століттями відлякувати туристів від старовинного замку дух, – Ти чого не спиш? 

– Розбудила тебе? Вибач, щось кручусь от… – повернулась до подруги Ворона, і геть зовсім по дитячому обійняла і притягнула до себе подушку. 

– Ну звісно, в тебе скільки пригод на сьогодні, і думок ще більше. – погладила її скуйовджене волосся Ася. 

– Та аут якийсь, – погодилась. 

– Ти через мажора не спиш? 

– Ні! – заперечила аж занадто швидко. 

– То що? 

– Хантер мене шукав… – видихнула. 

– Влад?? 

– А ти ще одного Хантера знаєш? 

– На щастя, ні. 

– Ну от. І я не знаю. 

– Що він хотів? 

– Малі шибеники сказали йому, що я звідси з'їхала. 

– Ого! Треба їм дати на цукерки!

– Звучить, як “дати на горіхи”, – нарешті посміхнулась Марія. 

– Це теж не завадить. І що думаєш?

– Що не хочу його бачити. 

– Але ж…

– Люди, Ась, не змінюються. Тому жодних але. 

– Ти ж змінилась. 

– Може, це тимчасово. Та й взагалі, не дуже я й змінилась. Як була без голови, так і є. А тепер ще й цього мажора вплутую в лайно. 

– Він перший почав! Тобто перший тобі запропонував!

– Він не знав, що його чекає. Знаєш, нагадало чомусь фразу з якогось американського фільму: “Ніколи не спи з жінкою, у якої більше проблем, ніж у тебе”. 

– Так ви й не спите разом!

– Не вистачало ще! Я взагалі сказала йому, що лесбійка. 

– Серйозно? 

– Відповів, що йому норм, і можемо навіть втрьох з моєю подружкою жити. 

– Ого! Цікавий тип!

– Не те слово. Готуйся, після весілля, переїдеш до нас. 

– Ще цього не вистачало! А от щодо Хантера… Марі, може тобі варто з ним поговорити? Все ж, має він право просто на розмову? 

– Не має! Я не хочу говорити з ним, і крапка! 

– Ну і дарма. Він же не заспокоїться, землю ритиме. 

– Його проблеми!

– Не лише його. 

– Так, не лише! Знаєш, Ась, я ж не просто так не хочу. Я боюсь, що стрельне щось знову. Ну, що загорюсь… І що тоді? Можна повернутись до того, хто зробив тобі боляче через власну дурість, чи помилково. Але ніколи до того – хто зробив це навмисно…

– Ох, спи вже, філософка ти моя. Хочеш, залишусь спати з тобою? 

– Хочу… – Марія зітхнула. – Мені справді геть паскудно сьогодні… 

Через безсонну ніч робочий день Ворони зовсім не задався. Все валилось з рук, клієнт вперше за роки роботи виявився не задоволеним результатом, а Марія, навіть запропонувавши йому безкоштовне нове тату, відчувала себе винною та спустошеною. Тому й запрошення Аськи ввечері в клуб сприйняла не дуже. Однак Ася була б не Асею, якби свого не добилась. 

Вона примчала в салон Ворони з косметичкою розміром з дорожню валізу та бойовим настроєм. 

– Тобі треба розважитись! Врешті-решт, скоро станеш заміжньою дамою, чоловік в клуби не пускатиме. – усміхнулась хитро.

– Оо а за клубами я сумуватиму найбільше в своєму житті! – іронічно підняла вигнуту брову Ворона. 

– Сідай вже! Зроблю тобі зачіску і мейк!

– Це аут якийсь! Від тебе ж не відкрутишся?

– А то!

Ворона не любила клуби та інші надто людні і шумні місця. Але кілька разів у місяць могла вирватись туди заради Асі. Та була чужою в цьому місці і не мала подруг, тому відмови сприймала: “Ти хочеш, щоб я залишилась старою дівою? А ну рятуй подружку!”. 

А найбільше в клубах Ворона не любила публіку, яка дивлячись на її образ, темний макіяж, тату і, особливо, зачіску – такий собі “ірокез” на мінімалках – кидалась знайомитись та розв’язно пропонувати побачення. Таких Ворона спершу посилала далеко і без зворотнього квитка, однак з часом зрозуміла, що для клубу обрати значно непримітніший образ буде легше і простіше. Тому й чаклувала Ася зараз над нею, з виразної панк-леді роблячи просто загадкову дівчину з татушками. 

Найважче було з зачіскою, та й тут Ася наловчилась за допомогою засобів для укладки з ірокеза робити щось схоже на короткий і майже класичний “боб”. В цілому виходило мило, й Ворона мала значно більше шансів залишитись непомітною, і, доки Ася відривається на танцполі, насолодитись кількома безалкогольними коктейлями та музикою. 

Цього разу в місцевому клубі було надто людно. Публіка вже добре розігріта коктейлями та місцевим запальним рок-гуртом заполонила весь танцпол та зайняла майже всі столики. На щастя, вільний для Ворони знайшовся, та ще й в куточку, за колоною, де її не видно. А Асю столик і не цікавив, кинувши сумку подрузі, вона помчала до сцени.