7. Здравствуйте, я ваша наречена!

Після новин про “наречену” і знайомство з нею атмосфера на кухні стала нагадувати передгрозову хмару, а стрілка настрою на спідометрі Макса швиденько скотилась під 0. А після здогадок Олени, що пані Заліська навіть сьогодні з потенційною нареченою може додому заявитись і зовсім в мінус той настрій відправили. 

Але… Гарна вечеря робить дива! Отримавши ласий шматочок курочки, яка готувалась для вечері, Макс помітно відтанув. 

– Поїв? – Олена завжди раділа, коли тарілки з її стравами хлопці спустошували за кілька хвилин. – Тепер давай сідай, буду тебе фарбувати. 

– Фарбувати? Ааа ти про синці? Знаєш, я тут подумав, а не треба їх зафарбовувати! 

– Як не треба? 

– Шрами прикрашають чоловіка і все таке! Хочу вразити нову наречену просто на порозі! 

– Маакс, – Олена з цікавістю глянула на нього. – Ти, того, палицю не перегинай, добре? І я ж тобі нічого не казала. 

– Та як завжди. Не парся! Дякую за вечерю, а тепер піду переодягнусь, треба ж справити гарне враження. 

– Ох… – Олена зчепила руки наче в молитві. – Дивись там! Обережно! 

***

Алекс саме вийшов з кімнати, де по вечорах зависав у фільмах чи комп'ютерних іграх, і з подивом застиг посеред коридору. 

– Ти на біса знов це натягнув? – тицьнув рукою в братовий костюм, що після того як постраждав у бійці, пролежав зіжмаканим у ящику для брудного одягу і тепер виглядав ще плачевніше.

– Гарно? – Макс хитро усміхався. Хоча… його усмішка зараз була радше схожа на хижий оскал. 

– Та капець… – чесно поділився враженнями Алекс. 

– Ти знав, що маман збирається мене з нареченою знайомити? 

– З ким??

– А я звідки знаю, з ким. В неї претендентка є. Так що, як приїде, виходь помилуватись цирком. 

– Макс! Мама тебе вб’є! 

– Вона вже мене вбила. – без тіні жарту відповів брату. – Вона вбила в мені бажання стосунків, як таких і прагнення до них теж. 

– Тому ти й вибрав ту пташку з СТО? 

– Тому. Вона і маман носа втре, і стосунки їй, як і мені, нафіг треба. Ну і симпатична врешті-решт! 

– Ага, комбо просто! – Алекс зітхнув. 

Він дійсно, можливо тому, що молодший, під гарячу руку матері потрапляв значно рідше. І в його стосунки з дівчатами мати також не втручалась. Бо як можна втрутитись в те, чого немає? 

Насправді, родинний бізнес вже добрі років 7 лежав на плечах обох хлопців. З того часу, як батько заявив, що відкрив філію за кордоном і їде працювати туди. Поставки та продажі готової продукції, пошуки нових партнерів та контроль вирощування горіхів і їх збору – всим цим займались хлопці, коли їх однолітки ще навчались в університетах та відривались на студентських вечірках. І не те що вони сумували за цим чи теж хотіли, однак, робота має давати віддачу. А в їхньому випадку, до повного вступу в своєї права спадкоємців, праця була на їхніх плечах, а от дохід від неї належав матері, яка дозувала фінансовий потік суворо і скупо. Та й це б нічого, бо за справами Максу та Алексу й витрачати гроші часу особливо не було, але втручання матері в особисте життя дратувало і вибивало з колії. 

І навіть Алекс не знав, що насправді стояло за, на перший погляд, спонтанним рішенням брата зробити пропозицію незнайомій та ще й такій колоритній дівчині. А от Макс знав. За допомогою Олени він дізнався, що його колишня наречена не просто пішла, і навіть не була залякана матір'ю (яка могла діяти і так), а погодилась зникнути з його життя за кругленьку досить суму. Що найобразливіше – майже скільки просив Макс у матері на розширення бізнесу та підтримку його досить перспективної ідеї. Але, як виявилось, для пані Заліської зруйнувати його особисте життя – було завданням пріоритетнішим, аніж розширити родинний бізнес і збільшити дохід на добру третину. От з того часу і зовсім стосунки Заліського-старшого та його матері розладнались. І тому новина про “наречену” дала йому карт-бланш діяти так, як вважає потрібним. 

***

Коли білосніжний універсал пані Заліської заїхав до двору родинного гніздечка, старше з пташенят доїдало додаткову порцію курки на кухні. Їло воно навмисно неакуратно, тож до плям крові, фарби та бруду на досить недешевому, в принципі, костюмі, додались абстракції кетчупу та вершкового соусу з пармезаном. 

Вигляд Макс мав просто ідеальний.

Для реклами… прального порошку, чи може пралки, чи новомодного душу якогось, щоб і помитись і одяг випрати, і все за один прийом. 

Розтріпане волосся, розстебнута до пояса сорочка, заляпаний різнокольоровою гамою плям костюм, брутально підбита і підпухла губа та синець на скулі. І все це доповнював аромат часникового соусу і якийсь азартно-шалений блиск в очах. 

– Мила, проходь-проходь будь ласка, – защебетала мати і блиск в очах Макса спалахнув ще сильніше. 

– Маакс, обережно, – протягнула пошепки Оленка і кинулась до плити, ховаючи за зосередженим виглядом бісики цікавості та передчуття майбутньої вистави. 

– Еллочко, оце в нас кухня тут. Вже така, трохи застаріла, але я так звикаю до речей, така сентиментальна стала, – щебетала далі пані Заліська, відкриваючи двері на кухню. В ніс відразу ж вдарив надто насичений і нав'язливий аромат чужих парфумів. Власне, якби можна було влаштувати шоу “Розкажи про людину за її парфумом”, то Макс відмітив би, що власниця цього надто солодкого і претензійного аромату любить бути в центрі уваги, та щиро і на все життя закохана. Сама в себе.