3. РАЦС бачив багато...

Алекс не повірив своїм очам, відчуваючи, як неприємно стислось щось в області шлунка. Здається, жарт вийшов за рамки жарту і хто зна у що тепер виллється. Бо ж, якщо жінка приїхала в РАЦС, то певні наміри в неї точно є.

Це раз.

І – вона виявилась така ж “відбита” як і його братик Макс – це два. 

Мабуть, навіть те, що Макс хвилину тому дорогущий дизайнерський букет для неї, який йому вислали зі столиці, викинув у смітник на вході, ситуацію не виправить. Таких як вона відсутністю букета не злякати. Таких як вона, взагалі сам чорт не знайде, чим злякати. Врешті, заспокоївши себе тим, що це ще не реєстрація шлюбу, а лише заява, Алекс поплівся за блондинкою та братом, як на ешафот. 

РАЦС і його працівники бачили багато: одруження сьогодні і розлучення завтра, або все це, тільки в зворотньому порядку, дисгармонійні, різні за віком і світоглядом пари та безтямно закохані одне в одного наречені, що навіть дихали синхронно, попелюшок та принців, принців і королев, королів і жебрачок або навпаки. Їх важко було здивувати чимось, але цій кричуще контрастній парі вдалося.

Адміністраторка Маргарита Юріївна знала, що це виглядає непрофесійно і неетично, однак не могла відірвати очей від статусного, дорого одягненого і з не менш дорогим парфумом нареченого (оце б моїй доці такого!) і “наречену” в потертих джинсах, майці та розстебнутій шкірянці, з-під якої безсоромно визирали істинно-відьомські татуювання у вигляді черепа з крилами, метелика мертвої голови на шиї та ще сам бог знає чого.

На голові у "нареченої" була якась шалено розтріпана зачіска, в очах –  знудженість важкою атмосферою місця реєстрації шлюбів і легка втома, на пальцях важкі перстні.

– З-заповніть д-документи, – вперше в житті збилась з завчених фраз та ритму Маргарита і підсунула бланки цій екзотичній парочці. Від її очей не сховалось те, що заповнювали вони їх по-діловому швидко і окремо одне від одного.

"Ага! Обкрутила, але не до кінця, вертихвіста розцяцькована!" – зловтішно подумала вона про дівчину, і показово повільно почала:

– Любі майбутні молодята! Сьогодні ви зробили неймовірно важливий крок! Ми чекаємо вас через місяць для того, щоб скріпити законом ваше кохання та створити нову...

– Нам тут треба підписати і все? – обірвала політ її пафосної промови блондинка.

– Що все? – вирячила щедро нафарбовані очі Маргарита – Я ще не...

– Вибачте, що збила з думки. Просто мені на роботу треба, – вдруге перебила Маргариту ця нахаба і виголошувати промови їй перехотілось вже остаточно.

– Тут все написано! – тицьнула в руки Максу лист паперу і зробила вигляд, що надто зайнята паперами на столі.

Блондинка вийшла на вулицю першою. І одразу попрямувала до свого мотоцикла.

– Зачекай! – Макс кинувся до неї, вже навчений, як швидко й непомітно може випурхнути просто з рук ця яскрава пташка. – Ти вчора загубила! – простягнув їй браслет.

– І справді, – впізнала свою річ і забрала браслет, мимохідь торкнувшись своєю прохолодною рукою з довгими пальцями руки Макса. – вважатиму це весільним подарунком! Квітів ти ж не приніс. – усміхнулась поблажливо, бо бачила ж той злощасний букет у фігурній вазі смітника на вході. 

Алексу здалось, що так може усміхатись тигриця або ведмедиця в клітці. Коли ти далеко, поза зоною досягнення її кігтів і зубів – все добре, вона усміхатиметься. А от підійдеш ближче та втратиш пильність – відхватить своїми іклами пів-руки чи ноги і бровою не поведе.

А Макс навіть при всьому божевіллі ситуації не міг позбутись дивного відчуття. Наче рука, де легко, мов крило метелика, торкнулись пальці незнайомки, палахкотить під шкірою чуттєвим вогником та розсилає імпульси далі й далі. 

Так, він справді збирався одружитись з дівчиною, кожна деталь образу якої навіть окремо могла б довести його матір, Ганну Заліську, до сказу. Що вже говорити про всі, в сукупності. При цьому Макс мав повне моральне право на те, щоб це зробити. Пані Заліська, хоч і була зараз прямою власницею величезної імперії з вирощування та переробки 5-ти видів екзотичних горіхів, останнім часом мала надто багато вільного часу і, здається, весь його витрачала, щоб зіпсувати життя синам. Алексу, молодшому, діставалось менше, а от Макс нещодавно дізнався, що його майже наречена Аліна зникла навіть не попрощавшись, саме через вибрики матері. От тому і вирішив нарешті провчити її, за допомогою яскравої самодостатньої незнайомки. Бо Аліна була не першою. По заповіту дідуся стати повноправним власником своєї частки бізнесу внуки могли, лише одружившись. А от мати всіляко цьому заважала, особливо, якщо справа стосувалась Макса. 

– Весілля за місяць, а ми навіть імені твого не знаємо, – Алекс звернувся до блондинки, доки вона знову намагалась налаштувати навігатор. 

– Можна глянути? – Макс підішов ближче, і не чекаючи її згоди, кілька разів клікнув на екран. – Тут комбінацією треба. В мене такий був, – спокійно пояснив і вперше за весь час їхнього химерного знайомства отримав вдячний погляд у свій бік. 

– Можете називати мене Ворона. – видала вона і поплескала рукою по нашивці “Crow” на курточці. – Так всі називають. 

– Круто! Мамі сподобається! – “зацінив” прізвисько Алекс, якого ця ситуація вже переставала веселити. 

– Може, повечеряємо разом? – натомість якось підозріло тихо запропонував Макс.