1. Виходьте за мене заміж!

Вони побачили її відразу і не змогли відірвати очей. Не помітити ту жінку було важко: коротка стрижка і виголені скроні, а над ними – справжній вибух білих з темними контрастними пасм, рвані на колінах джинси і повністю забиті татуюванням плечі, руки, та шия з зоною декольте. На руці від кисті і до ліктя – плетені перевитки шкіряних браслетів, майже на кожному пальці – масивні темні перстні. І цими тонкими аристократичними пальцями (здається, навіть на них були тату, там де не було перснів), вона вправно орудувала ключами, швидко відкручуючи гайки на колесі спортбайка, що стояв на центральній підніжці і, судячи по битій пластиковій “морді”, десь добре влетів. 

Та минуле мотоцикла екзотичну блондинку явно не цікавило. Вона щось наспівувала, а потім, знімаючи битий шмат пластику тихо видала тоном, яким ветеринар міг би говорити до пораненої тваринки: “Потерпи, звірюга. Замінимо, пофарбуємо і будеш як новий”. 

Макс застиг, дивлячись, настільки ця мила м'якість, пухкі чуттєві губи і трішки кирпатий по-дитячому носик контрастують з її дещо брутальним образом. Здавалося, вона навмисно обирає і малюнки на тілі, і перстні, щоб викорінити цю жіночність, приховати її за ширмою екзальтованості, езкотичності, виразної, кричущої індивідуальності. 

Чорна майка зі слідами мастила сиділа на ній, як друга шкіра, спокусливо демонструючи рівно стільки, щоб привабити, але не показати зайвого. Рухи – виважені, жодного зайвого, наче вона все життя з цим ключем в руках. 

– О боже, та вона ідеальна! – дивлячись на цю екзотичну пташку, видихнув Макс.

Вони з братом потрапили на це заміське СТО випадково. Зазвичай їхні авто обслуговувались в спеціалізованих станціях, по гарантії. Але ж тут, за містом, Алекс не розрахував швидкість і влетів в таку яму, що литий диск став литим овалом. Довелось заскочити вже будь-куди, аби виправити. 

Доки брати Заліські відверто розглядали незнайомку, вона докрутила колесо на спортбайкові, накинула куртку просто на запилену від роботи майку та одягла шолом. 

– Ідеальна для чого? – молодший брат, ліниво розвалившись на нагрітому сонцем капоті, ну чисто тобі вгодований кіт, вкотре ковзнув очима по блондинці. 

– Для того, щоб батьки від мене нарешті відчепились! – не відриваючи очей від дівчини, відповів. 

– Легше не стало! – пирхнув брат. 

– Чекай мене тут! – Макс швидко, наче й сам боячись передумати, рушив до блондинки, яка щось сердито клікала й змахувала на навігаторі вже іншого, чорного, масивного і хромованого байка. Виходить, той, спортивний не її? Цікаво…

– Привіт! Виходьте за мене заміж! – не повірив своїм вухам Алекс. Подумав, що здалося. Ні, брат, звісно, ще той кадр, але щоб так… Але ця фраза розставила все по місцях. Он для чого Максу ця птаха...