22 розділ

Звук розбитого скла змусив мене швидко підвестися з ліжка. Я побігла на звук у вітальню і побачила Алісу, яка сиділа на підлозі, спершись спиною на стільницю, вона трималася за голову.                      

- Аліса, що з тобою? - я підбігла до подруги, намагаючись не наступати на уламки.                           

- Голова закружляла, я зараз все приберу. - Подруга почала вставати, і я поглянула на неї. Обличчя її бліде, злегка розплющені губи теж зблідли. Вона взяла віник і почала змітати уламки. Вставши з підлоги, я так само уважно стежила за подругою. Аліса різко завмерла на місці, прикривши рота рукою, потім вона побігла у ванну. Піднявши віник з підлоги, я почала доробляти справу подруги до кінця.    

Через деякий час врна вийшла з ванни, тоді я сиділа на дивані і нервово гортала журнал, переживаючи за подругу.                                                                                                            

- Що з тобою, Алісо? – повторила я запитання та відклала журнал. Домініка трималася за живіт, вона сіла поряд зі мною і знизала плечима.                                                                                                    

- Ми вчора з Мішею у ресторані вечеряли, швидше за все я отруїлася, - на її обличчі читався страх.  

- Аліс, Міша не повіз тебе в поганий ресторан і сам би туди не поїхав, - закотила я очі.                        

- Я отруїлась! - Переконала мене подруга і пішла в кімнату.                                                                      

Сидячи на дивані, я розмірковувала над станом подруги але висновку так і не дійшла. Розчарована, я пішла вмиватися, потім готувати сніданок.                                                                                                      

- Що готуєш? - Несподівано запитала подруга, від переляку я випустила яйце з рук.                   

- Омлет з овочами, - відповіла я і почала прибирати жовток, що вже розтікся, з підлоги, -ти снідатимеш?                                                                                                                                  

- Ні, нічого не хочу, - подруга сіла на диван і ввімкнула телевізор. Лише знизавши плечима на відповідь подруги, я до готувала сніданок і сіла за стіл. Зі своїх думок мене витяг телефонний дзвінок, номер був мені не знайомий.                                                                                                                                            

- Так, - несміливо відповіла я.                                                                                            

- Сумувала за мною? - я впізнала голос Крістофера, на що закотила очі.                                        

- Сумувала, - з сарказмом відповіла я, - сумувала за тими днями, коли не знала тебе, Крістофере!  

- А ти така сама... - відповів він, але різко перервався.                                                                        

- Яка?                                                                                                                                                         

- Неважливо, - відійшов він від теми, що розлютило мене,                                                                        

- Ти мені обіцяла вечерю!                                                                                                                             

– Я пам'ятаю, – сухо відповіла я.

- Я заїду за тобою о 6-й вечора, - уточнив він і кинув трубку.                                                                

Прибравши тарілку зі столу, я пішла в кімнату, попередньо глянувши на Алісу, яка так само сиділа бліда перед телевізором.                                                                                                                           

***                                                                                                                                                                    

Я одягла чорно-білу сукню з довгими рукавами та відкритими плечима. Спідниця знизу декорована мереживним візерунком. Образ я доповнила чорними туфлями на високих підборах. Макіяж не дуже помітний, матова помада ніжно-рожевого кольору.                                                                               

Виходячи з кімнати, я зіткнулася з подругою, яка теж кудись збиралася.                                                  

- Ти куди? - Запитала подруга здивовано.                                                                                          

- На вечерю до батьків Кріса, а ти? - я пройшла слідом за подругою до вхідних дверей.                            

- В аптеку, - подруга перекинула своє хвилясте волосся через плече і вийшла з квартири. Здивувавшись, я продовжувала збиратися.                                                                                      

На мій телефон прийшло смс від Кріса: "Чекаю тебе біля входу;)". Я поклала телефон у клатч і швидко вийшла із квартири.                                                                                                                    

Біля під'їзду я побачила Aston Martin DB11, а поряд із нею Крістофера. Я підійшла до нього і привітно посміхнулася, він роздивлявся мене з усмішкою.

- Щось не так? - я почала оглядати себе.

- Ні-ні, все супер, - Кріс усміхнувся і відчинив двері машини, - сідай.

Я сіла на сусіднє місце поряд із водієм і уважно спостерігала за Крістофером, який швидко прямував до свого місця. Він був у чорному смокінгу. Комір білої сорочки був розстебнутий біля шиї, але нижче вона щільно облягала його груди. Наші погляди зустрілися і я відчула, як через мій організм пройшов електричний розряд. Різко відвернувшись до вікна, я намагалася сконцентруватися на чомусь ще, крім нього, але в мене нічого не виходило. Я намагалася зрозуміти себе, невже в мене знову виникли почуття? Бути такого не може, моє серце зайняте іншою людиною. Я вже говорила, що від одного його погляду моє серце переставало слухатися розуму. Крістофер сів поруч, пильно дивлячись на мене з дражливою усмішкою на губах. Піднявши на нього очі, я побачила його посмішку, і впевнена, що моя посмішка у відповідь вийшла, як у ідіотки. Кріс завів машину і рушив з місця. Він виїхав на дорогу, його швидкість на спідометрі швидко зростала. Я не могла перекласти своїх думок і нервово поглядала на Крістофера.