20 розділ

Минуло 2 тижні.

-Просто відмінно! - плескала я дівчаткам, які благополучно відрепетирували танець.

Після тієї зустрічі на сцені та слів блондина я почала стриманіше ставитися до всієї цієї ситуації. Вже немає колишніх сліз, які я лила майже щодня. Я намагаюся робити себе щасливою, чого так хоче Сашко. Його слова для мене означають багато і я слідуватиму їм. Але моя любов до нього буде вічно жити в моєму серці. Він став для мене предметом наслідування. І я сподіваюся, що в будь-якій ситуації він буде щасливим, як і я.

Вже завтра ми виступатимемо, від чого мої хвилювання зростають дедалі більше. Я рада, що зібрала дуже дружну та веселу команду, завдяки їм я відволіклася від усієї цієї суєти. Кожен підтримує один одного теплими словами, і це тішить мене.

– Дівчата, пропоную відрепетирувати ще раз завтра перед виступом! - встала я з крісла і звернулася до дівчат.

- Я повністю підтримую! - усміхнулася Британі і всі кивнули її словам.

З усіма дівчатами ми навчалися в одному класі, але не спілкувалися так близько, як зараз саме танець нас здружив. Але саме я, Аліса та Британі почали проводити більше часу разом. Звичайно, Британі не знає про всю мою ситуацію з Сашком, я просто не вважала за потрібне розголошувати всім про це. Але я не заперечую, що Британі чудова співрозмовниця, з нею дуже цікаво і можна поговорити на будь-яку тему. Британі дуже дбайлива і добра, на неї можна покластися. У ній переважає почуття гумору, ні в чому так не проявляється характер людей, як у тому, що вони знаходять смішним, це величезний плюс у людях, з ними не помреш від нудьги. Також Британі вміє вислухати, що дуже цінується кожною людиною, незалежно від її статі, адже це рідкісна якість.

- Тоді завтра о 12-й зустрічаємося в залі, думаю нам вистачить години! - я посміхнулася всім і отримала від усіх посмішки у відповідь.

Усі почали розходитися, Аліса та Британія підійшли до мене, і ми почали збиратися.

– Що ви сьогодні робите? - почала Британі.

- Ми нічого не планували, - відповіла я з усмішкою і ми попрямували до виходу.

- Тоді пропоную сходити у кіно! - усміхалася Британі й розчулювала нас своїми ямочками.

- Ну а що, я згодна, - я подивилася на Алісу.

– Я сьогодні не можу, – подруга опустила голову.

- Чому? - здивувалася Британі і зупинилася.

- Міша щось запланував і нічого до пуття мені не пояснив, - зітхнула подруга і посміхнулася.

- Ну, тоді ми удвох сходимо! - Британі взяла мене під руку, і ми вийшли надвір. Легкий вітерець пройшовся по моєму тілу, від чого побігли мурашки. Волосся почало розвиватися на вітрі. Сьогодні було похмуро і погода не відповідала літу. Біля входу я побачила машину Міши та Британі. Аліса обійняла нас і побігла до свого коханого, а ми пішли до суперродстера Ferrari Portofino Британі. Це дуже дорогий автомобіль, що говорить про забезпеченість Британі. Її батьки дуже впливові люди, її батька називають найбагатшим у світі лікарем. Основу його бізнесу становить група компаній NantWorks, яка об'єднує дев'ять підприємств, що працюють у різних галузях охорони здоров'я.

Ми сіли у її автомобіль та помчали до торгового центру. Британі, як і я, дуже любить швидкість.

- Що будемо дивитися? - Британі не відволікалася від дороги.

- Пропоную сходити на "Славні хлопці", ти як? - Усміхалася я.

- Чудова ідея, ми вже під'їжджаємо! - Британі почала паркуватися біля входу до ТЦ. Ми вилізли з машини і зайшли до будівлі, голосно сміючись з жартів Британі. У касі ми швидко придбали квитки і пішли за попкорном, я все як і раніше сміялася з жартів Британі. За півгодини ми вже сиділи у залі за переглядом фільму. Фільм мені дуже подобався своїм сюжетом і тим, що головною героїнею була Ангурі Райс, моя улюблена актриса.

Фільм тривав майже дві години, і, вийшовши із зали, я заплющила очі від яскравого світла.

– Зараз куди? - Запитала я, протираючи очі.

– Пропоную у кафе, – Британі кивнула у бік входу.

– Пропоную до мене, я дуже смачно готую! - Усміхнулася я.

- Поїхали, вже хочу скуштувати твої страви! - З усмішками ми попрямували до виходу.

Через годину ми були в мене, і я вже готувала яблучний пиріг. Британі то допомагала мені, то сиділа на дивані та гортала журнали.

Ми сиділи за столом з гарячим чаєм та смачним пирогом, від якого Британі була без розуму.

- Щось я хвилююся перед виступом, - зітхнула я нервово.

- Все буде гаразд, тим більше ти очолюєш команду! – посміхнулася Британі.

- Зараз все залежить від вас, а не від мене, - відповіла я.

- Запевняю, ми тебе не підведемо! - Британі поклала свою руку на моє плече, підбадьорюючи цим мене.

- Мені дуже приємно чути ці слова, - у відповідь я стиснула її руку у своїй.

Весь вечір ми байдикували з Британі, а після побачення Аліса приєдналася до нас. О 10-й вечора Британі поїхала і я пішла до своєї кімнати відпочивати від сьогоднішнього дня і набиратися сил перед завтрашнім. Я лягла на диван і знову з усмішкою на обличчі почала згадувати Сашу, наші прогулянки. Згадуючи його дотики, на моє тіло бігли сотні мурашок. З думками про нього я провалилася у солодкий сон.

***

Наступного ранку я була не в собі від нервів. Ми швидко зібралися з Алісою, за нами заїхала Британі і ми поїхали до студії. Ми знову ретельно репетирували, відпрацьовуючи кожен рух.

Настав час виступу, стоячи за лаштунками, кожна підбадьорювала теплими словами іншу, від чого ставало спокійніше. Оголосили нашу команду, зробивши глибоке зітхання, ми вийшли на сцену.

Музика затихла, і почалися гучні оплески. Оглядаючи глядачів з усмішкою, я побачила знайомий силует, це був Саша, я в цьому певна, але, помітивши мій погляд на собі, він швидко відвів погляд і пішов. Радість зникла з мого обличчя, я знову поринула в тужливий стан. Ми зайшли за лаштунки, і я одразу пішла на вихід з актової зали. Моя голова опущена і я просто не звертала увагу на оточуючих. З кимось зіткнувшись, я швидко підвела голову і завмерла. Саша дивився на мене і посміхався.