19 розділ

Майже тиждень я приходила до тями. Ходила до школи, сподіваючись зустріти Сашка, але з чуток дізналася, що він забрав документи. Усі іспити я склала успішно, і вже подала документи до інституту, але лише на факультет фармацевтики. У навчальні дні та іспити мені було зовсім важко спрямувати свої думки у потрібне русло. Аліса і Міша всіляко підтримують мене і намагаються частіше проводити зі мною час, щоб відволікти від цієї суєти. Ми з подругою знову вирішили повернутися до нашої орендованої квартири. Міша живе з нами по сусідству, але Саша і там не з'являється. Я вирішила зовсім забути цю людину і почати нове життя з чистого аркуша. Батьки... Батьки, дізнавшись про нас з Сашком, були вражені і часом звинувачують мене в тому, що я їм нічого не розповіла, але й підтримка йде з їхнього боку. Батько заборонив мені виходити на роботу, бо я маю навчатися, а квартиру він оплачуватиме сам. Він став частіше до мене приїжджати і проводити зі мною час і, знаєте, я давно вибачила його, зрозумівши, що ним просто керували. Батько знову продовжує мене балувати, і я майже знову поринула в дитинство.

***

Я досі нежилась у ліжку, але дверний дзвінок, а потім радісний крик Аліси, який кликав мене, змусив мене підвестися з ліжка. Я швидко вийшла з кімнати до вітальні і побачила незнайомого мені чоловіка.

- Міс Вікторія? - гукнув він мене.

- Так це я! - ледве помітно посміхнулася я.

- Я власник студії, у якій ви місяць тому брали участь у конкурсі з танців з містером Олександром, - почувши ім'я блондина мої куточки губ опустилися.

- Ну що ж ви стоїте у дверях, проходьте! - вигукнула Аліса.

- Ні, ні, я на пару слів, - усміхнувся чоловік, - отож, про що ж я, через пару тижнів у нас буде концерт, присвячений усім переможцям конкурсу і ви повинні взяти участь!

- Містер .... - почала аліса.

- Містер Філ, - доповнив чоловік.

- Містер Філ, Віка не зможе брати участь із Сашеб з певних причин, - говорила за мене подруга.

- Ну раз така справа, ви можете зібрати свою команду до 8 осіб, але ваша участь обов'язкова! - все не вгавав містер Філ.

- Мені треба подумати! – тихо промовила я.

- Поспішайте, виступ за два тижні! - він швидко пішов до ліфта. Аліса грюкнула дверима і витріщилася на мене.

– Що? - запитала я не розуміють.

- Ти повинна погодитися, тим більше в тебе є час на це, і тобі потрібно відволіктися, - торохтіла подруга.

- Допустимо, але де я зберу команду? - розвела я руки.

- Ну, вважай я вже в команді, ми можемо обдзвонити інших учасниць конкурсу! - Аліса сіла на диван і почала ритися своїм телефоном.

- Твоя ідея, ти шукай номери телефонів! - вигукнула я і пішла у ванну. Я набрала ванну та розслабилася в ній. В голові почали пливти спогади навчань танцю з Сашею, від чого я тужливо зітхнула і намагалася стримати сльози. Я згадала слова Анни, нашого хореографа, "якщо тобі дуже весело, сумно чи боляче-танцюй, покажи свої емоції". Аліса права, мені потрібно відволіктися і не гаяти свого часу.

З ванни я вийшла з широкою посмішкою.

– Твоя посмішка мені вже подобається! І що ти придумала?

– Ти знайшла номери? - я застрибнула до неї на диван.

- Ось! - вона простягла список, - Вони згодні!

- Чудово! Залишилося знайти студію, – я подивилася на подругу.

– Я попрошу Мішу! - у цей момент пролунав дверний дзвінок і Аліса побігла відчиняти. То був Міша.

- Привіт, принцески! – усміхнувся нам хлопець. Подруга поцілувала хлопця і потягла до квартири, потім зачинила двері.

- Міш, - я відразу ж звернулася до нього, - нам з Алісою потрібна студія, можеш допомогти?

- Да без проблем! - усміхнувся він і сів поруч.

Я вирішила залишити їх самих і пішла до кімнати. Взявши ноутбук, я почала шукати відповідну музику. Пошуки були не зовсім довгими, я зупинилася на пісні The Chainsmokers – Don't Let Me Down. Включивши музику, я почала рухатися, виплескуючи всі емоції із себе. Стало легше на душі і в мені прокинулося натхнення. За кілька годин танець був готовий. Я вийшла з кімнати і пішла до вітальні. подруга сиділа за столом і пила чай, а Міша з кимось говорив по телефону.

- Саш, я знаю, що в тебе є зв'язки, їм терміново потрібна студія! - раптом почула я від Міши і завмерла. Зараз, він розмовляє з тією людиною, яку я тиждень не бачила, не відчувала. Аліса повернулася в мій бік, подивившись на мене з жалем, вона опустила голову.

- Я знав, що ти виручиш брата, дякую! - Міша різко розвернувся до мене і подивився на мене з усмішкою. - З нею все гаразд! - Міша відключив телефон і поклав його на стіл. Саша цікавиться мною, навіщо йому це, якщо він вирішив просто зникнути з мого життя?

- Ну все, дівча, буде вам студія! - усміхнувся він.

- Дякую, - крізь сльози прошепотіла я. Аліса швидко встала з-за столу і я потонула в її обіймах.

- Заспокойся! – шепотіла подруга.

- Все в порядку! - я змахнула сльози і стала впевненішою.

- Як справи з танцем? - запитала подруга, цим перевівши розмову.

- Все чудово, завтра можна починати репетирувати! - натягла я посмішку.

- Ух ти! Швидко! - підбадьорювала вона. На телефон Міши прийшло смс і він швидко прочитав його.

- Віка, репетируйте у тій же студії, де ви репетирували танець перед конкурсом! – швидко сказав хлопець.

- Добре! - усміхнулася я вже справжньою посмішкою, - Так Аліса, повідом усім, що репетиція завтра о 4 дня, а я поїду і подивлюся студію.

- Підвезти? - запитав Міша.

– Це буде люб'язно з твого боку, – кивнула я.

- Чекаю, - після його слів я пішла в кімнату перевдягатися.

Я одягла білий топ, лосини та кеди. Вийшовши у вітальню, я нікого не застала, отже він чекає у машині. Я швидко вискочила з квартири і вже підходила до його машини. Сівши до нього, я сказала адресу тієї студії, і ми виїхали з паркування.

Я зайшла до зали, вона була порожня. На мене наринули спогади, але на них я вже реагувала посмішкою, на душі вже не було того каменя, який був до цього. Піднявшись на сцену, я