14 розділ

Крізь сон я почала чути голоси, але не поспішала розплющувати очі. Сон був солодким, мене огортало тепло, якого я не відчувала раніше.

- Ти глянь на них! - почула я тихий жіночий голос.

- Тс, - різко хтось відрізав, - не буди. Я різко розплющила очі і побачила перед собою Сашка, який солодко сопів. Чорт, ми заснули разом? Я захотіла підвестися, але щось мені заважало, я глянула на свою талію, його рука міцно притискала мене до себе. Я скинула його руку і швидко підвелася з дивана. У дверному отворі я побачила Міну і Алісу, які єхидно посміхалися. Я поправила волосся і подивилася на нього.

- Наступного разу попереджайте, що йдеш ночувати до хлопця! – Аліса повела бровами. Я взяла подушку з дивана та кинула в неї.

- Я просто заснула! - насупилась я.

- Ти так солодко сопіла, - почула я голос Сашка, той лежав на дивані з самовдоволеною усмішкою, на моєму плечі!

Я настирливо посміхнулася йому і різко вдарила іншою подушкою з дивану. Кинувши в нього подушку, я пішла в пошуках ванни і швидко знайшла її. Я глянула в дзеркало на себе, косметика була розмазана по обличчю, бог мій, і всі мене бачили такою неохайною? Я готова провалитися крізь землю від сорому. Змивши косметику, я вийшла з ванни, і не звертаючи ні на кого увагу, пішла у бік нашої квартири. Я увійшла до квартири і відразу кинула погляд на годинник, годину до уроків, фух встигну. Мій погляд упав на ніжно-рожеву сукню.

Я пішла на кухню та побачила Алісу, яка вже наливала нам чай. Я взяла кухоль і ми сіли за стіл.

- Ти чого так швидко втекла? - почала Аліса.

- Я була не нафарбована! - звичайно ж я брехала, мені був противний той факт, що я спала в обіймаз з Сашою, і зараз гидко.

- Ти й без косметики в мене красуня! - подруга щиро посміхнулася.

- Ой, - я залилася фарбою, - ну не турбуй.

Я поринула у свої думки, в основному я думала про іспити та їх здачу, але й весілля було не далеко.

- Вік, нам їхати треба! – трясла мене подруга за плече. Я прийшла до тями, прибрала кухоль, і ми вийшли з дому. Ми сіли в машину та виїхали з паркування.

Під'їхавши до школи, ми вилізли з машини. Я побачила машину Саши яка мчить у наш бік, він припаркувався поруч, при цьому мало не збив мене. Він виліз із машини і зустрівся з моїм холодним поглядом.

- Ну крихітко, вибач, - що? Що я зараз почула? У мене зараз кров із вух поллється струмком.

- Не називай мене так! - пирхнула я і зайшла до школи. Подруга наздогнала мене, і ми мовчки пішли до локерів.

Я перебирала підручники, локер Саши був поруч із моїм, він теж перебирав підручники.

- Це правда, що ви одружуєтеся? - пропищала якась дівчина поряд з нами, її голос був гидкий, слух просто різало від її голосу. Ми переглянуся, наші погляди були злякані. Він підійшов до мене.

- Граємо гарну роль, - він різко взяв мене за талію, і ми повернулися. Я була здивована, яку роль грати.

- Ой, привіт, Ізабелло! - на ньому була широка посмішка, а ось моє обличчя було дурне, мені було гидко, що Саши тримає мене за талію, та ще це весілля.

- Ви знайомі?! - різко обурилася я.

- Ну, було діло! - Саша почухав потилицю, по його очах було видно, що вони спали.

- І яке ж було діло?! – я скинула його руку. Він стояв здивований, мабуть, зовсім не такого він чекав.

- Та що ти завелася? - обурилася брюнетка, - Було й було, все у минулому.

- А ти не затикай мене! - зараз я була серйозно зла, Саша схопив мене за руку, щоб я не вдарила цю швабру.

- Ну так, - брюнетка покрила мене холодним поглядом, - весілля буде?

- Та пішли ви обоє, - я знову скинула руку Сашка, - не буде жодного весілля!

– Що? - Саша вилупив очі.

- То, - я насупилась, - я не збираюся жити з бабником, який не пропускає жодної спідниці!

Витерши мокрі від сліз очі, я схопила подругу за руку і потягла її до класу.

– Ну ти, подруго, даєш, – Аліса похитала головою, – навіть я повірила!

- Мені треба йти до театрального! - ми увійшли до класу, голосно сміючись. Зайнявши своє місце, я почала повторювати минулу тему. У клас влетів Саша, він був злий, оглянувши клас, він стрімко попрямував до мене.

- Ти що твориш? - прошипів він і схопив мене за руку, через що я різко підскочила.

- Грала свою роль, як ти просив! - я намагалася висмикнути руку, але в мене не виходило.

- Та ти зганьбила мене! - Саша перейшов на крик, усі в класі кинулися на нас. - Мені ще ніхто не відмовляв!

- Ось бачиш, а я буду винятком! - я висмикнула руку і обігріла його ляпасом, за те, що він завдав мені болю. Саша замахнувся на мене, мої очі розширилися, пішов гарячий удар долонею по моїй щоці. Я схопилася за щоку і з жахом дивилася на нього, я не виходитиму заміж за цього садиста, наші стосунки тільки налагодилися, а він підняв на мене руку, це перейшло всі межі. Батько точно не допустить весілля, знаючи, що його доньку образили.

- Ти зіпсувала мені репутацію! - знову прошипів він, сльоза скотилася по моїй щоці. Я почала відчувати до цієї людини дружні почуття, не та огида, яка була раніше, а він, не змінюється, йому начхати на всіх, він почувається лідером.

- Ти сам собі її зараз зіпсував! - прошепотіла я, і схопивши сумку, вийшла з класу. Тепер я ненавиджу цю людину ще більше, зовсім не хочеться її бачити, про весілля і не йдеться, зараз я поїду до батьків, нехай буде, що буде. Я сіла в машину і помчала до свого рідного гніздечка.

***

- Він підняв на тебе руку? - обурилася мама, її очі розкрилися, вона почала розглядати мою щоку.

- Так, - сльоза знову впала на підлогу.

- Та що він із себе уявив! - мама взяла кригу з холодильника і подала мені, на нашу гучну розмову спустився батько.

- Ти уявляєш, Саша підняв на неї руку! - мама сіла поруч і взяла мене за плечі.

- Значить, є за що, - абсолютно холодно відрізав батько, і мої очі округлилися, йому що, зовсім все одно на мене?