10 розділ

Я підійшла до батьків і Саша слідом за мною.

- Менi треба переодягнутися, не поїду ж я в такому виглядi до ресторану? - усміхнулася я, на що отримала теплі посмішки від батьків.

- Та ти й у такому вигляді прекрасна! - в'їдливо сказав Сашко, як я зрозуміла, ми починаемо нашу виставу.

- Я наполягаю! - я кинула на нього холодний погляд.

- То хай тебе Саша вiдвезе? - запропонував його батько.

- Не треба, я своєю машиною! - я збиралася піти, але Сашко зупинив мене за руку.

- Ти не забула, що ми живемо в одному будинку? Мені треба теж переодягтися, - вже він вiв мене до виходу, прилагідно говорячи з батьками, - так що поїдемо разом  

Як тiльки моя нога переступила порiг актового залу, я відразу ж висмикнула руку і обурено подивилася на Адена.

- Не переграй, - я подивилася на нього з усмішкою.

- А то що? - він схопив мене за руку і притягнув до себе, але я вперлася руками у його груди.

- Інакше я відмовлю тобі в розлученні, - я почала сміятися від своїх слів, хоча чудово знала, що такого не буде.

- Так ти саме собі життя тоді зіпсуєш! - він зухвало посміхнувся, я відштовхнула його і пішла до машини  

Я сіла в машину. Саша сів у свою, під'їхав до мене і вiдчинив вiкно.

- Ну що, хто швидше додому? - він повів бровами, на що я саркастично усмiхнулася і одразу ж натиснула на газ, залишивши його там. У машині заграла TRU Concept & RobbieG - Far Away. Tа на що я сподівалася, його Porsche 911 швидше моєї BMW. Вiн швидко наздогнав мене. На моєму спідометрi було 120-150 км/год, я швидко обходила машини якi слiдом сигналили мені, але Саша тримався зі мною нарівні, він не думав відступати чи обганяти.

Вдалині з'явився наш будинок і я трохи зменшила швидкість, щоб заїхати на паркування. Я припаркувала машину біля будинку вилізла з неї, незабаром до мене приєднався Сашко. 

- Непогано їздиш як для дiвчини, - він оглянув мене i кiлька разів кивнув.

- Дякую, я люблю швидкість! - я посміхнулася йому не як раніше, зловтішною чи неприемною усмішкою а справжньою.

Я зайшла до пiд'їзду i пiшла до ліфта, він пішов слідом. Ми піднялися мовчки, я все думала про майбутнє весілля, яким буде воно, Саша теж про щось думав. Я зайшла до квартири і побачила Алісу, яка сиділа за обiднiм столом перед маленьким дзеркалом і ретельно виводила стрілки. Вона не почула, як я увійшла, я тихо підійшла до неï ззаду і поклала руки на плечі.

Вона почала верещати, схопивши вазу, вона замахнулася, але, побачивши мене, зупинилася

- Дуренька! - крикнула вона похмуро, я побачила на її обличч чорну пляму під оком і почала сміятися.

- Ти така гарна! - постаралася серйозно пожартувати я, але в мене не виходило. 

Вона взяла дзеркало і почала розглядати себе.

- Мда ... я знаю - вона покрила мене пустотливою усмішкою і пішла у ванну вмиватися.

- А якщо не секрет, ти куди збираєшся? - я пішла за нею, взявши яблуко на шляху.

- На побачення з Мішею, - у цей момент я подавилася шматком яблука і Аліса почала стукати менi по спині.

- Не жартуй так бiльше! - прокашливаючись, говорила я.

- Та я і не жартую, - Аліса знизала плечима i почала вмиватися.

- Серйозно?! - я вилупила очі. - з чого це раптом?

- Він запропонував, - Аліса світилася від щастя.

У двері пролунав дзвінок і я пішла вiдчиняти. То був мій "наречений". Я мовчки запросила його до квартири i зачинила двері.

- Ти ще не зібрана? - обурився він. 

На ньому були чорні джинси, в які було заправлено чорну майку, через що було видно його кубики на тілі. Аліса виглянула з ванни і оглянула нас із широкою усмішкою.

- Тепер моя черга, - вона підвела брови, - куди ти зібралася? Зі своїм майбутнім чоловіком у ресторан! - в'ïдилась я і попрямувала до кімнати.

- А самій не годко? - крикнув менi слiдом Саша з усмішкою.

- Дуже! - крикнула я і грюкнула дверима. Я відчинила гардероб і почала перебирати речі. Це буде саме те для ресторану.Я одягла туфлі та вийшла з кімнати. Хлопець сидів на диванi i гортав якийсь журнал, а от подруга чекала мене з подивом.

- Що відбувається? - подруга оглянула нас і схрестила руки, - я, значить, її тут заспокоювала, а тепер вона щаслива йде з ним до ресторану?

- Заспокойся! У нас план, - я почала шукати свой телефон.

- I який же? - не вгамовувалась подруга.

- Через півроку ми розлучимося! - встрiв Сашко і підвівся з дивана. Аліса похитала головою і мовчки пішла до кімнати. Я знайшла свiй телефон i ми вийшли з квартири.

- А хіба ми не окремо поïдемо? - я підняв брову і подивилася на нього.

- Мда, з тебе жахлива актриса! - він посміхнувся і викликав ліфт.

- Гаразд, - я глибоко зітхнула і увійшла до ліфта. Ми сiли до машини Саши і виїхали з паркування.

Всю дорогу ми мовчали та їхали дуже швидко. Під'їхавши до ресторану, він вилiз iз машини і підійшов до моїх дверей, вiн відчинив її і простягнув менi руку, я подала руку і вилізла з машини.

- Ну, з богом, - я зітхнула, і ми пішли до входу. Саша вiдчинив мені двері і я увійшла перша. Він підійшов до мене і запропонував узяти його під рук.

- Саш, у нас же не так все добре, спочатку ми благали, щоб весiлля не було, а тепер під ручку ходимо?! - пошепки обурилася я.

- Грай свою роль гiдно та просто візьми мене під руку! - прошипів він.

Я кинула на нього холодний погляд і взяла його під руку. Ми пiдiйшли до столика батьків. Вони бурхливо щось обговорювали, але, побачивши нас, обдарували привітною та ніжною усмішкою. Саша відсунув менi стілець допомiг сiсти, потім сiв поруч, батьки мовчали і спостерігали за нами, їхні очi нiби побачили щось неприпустиме, а я казала, що він переграє. Саша жестом показав офіціанту принести два меню та повернувся до батьків. У цей момент, я почала не зручно почуватися.

- Як настрiй? - перервала тишу мама Саши.

- Все чудово! - посміхнувся він.