8 розділ

Цi п'ять днів пролетіли непомітно. Хоч я й не бачила свого майбутнього "нареченого", але подумки я його ненавиджу, вiн та його батьки забирають мою свободу. Душа досi болить від зради батьків.

Щодня батьки менi дзвонять, показуючи, що їм не байдуже на мене, але спiлкуюся я з ними холодно, iноді й зовсім не беру слухавку.

Я майже перестала їсти, Аліса почала помічати, що я скинула зайві кілограми, здається, це єдиний плюс шлюбу.

Я намагалася відволіктися від цього пекла навчанням, але нічого не виходило. За ці п'ять днів ми з Сашею вивчили танець, і вже менше ніж через тиждень відбудеться батл.

Прокинувшись в ранці від будильника, я попленталася на кухню, спрага мучила мене. Аліса вже сидiла за столом і снідала.

- Доброго ранку. - Аліса посміхнулася і зробила ковток кави.

- Не дуже воно i добре, - зітхнула я і спустошила склянку.

Я підійшла до вікна і подивилася якась погода. У небі повільно ширяють важкi купові хмари, сонце яскраво сліпить у вікна.

- Здається, дощу сьогодні не буде, - я глибоко зітхнула i вiд безвиході впала на стілець поряд із подругою.

- Скажи, що погано почуваешся, - Аліса встала і прибрала тарілку в посудомийку.

Батьки зрозуміють, що я намагаюся вiдмазатис , я склала руки на стіл поклала на них голову. Аліса поставила переді мною тарілку з яєчнею.

- Їж, зовсім схудла, - подруга сiла поруч і витріщилася на мене.

- Не будь занудою, - я ледь помітно посміхнулася, - я не буду.

Я встала з місця і пішла до кімнати перевдягатися до школи.

Ми приїхали до школи з подругою та пішли до локерів. Аліса намагалася розговорити мене, але я була мовчазна. Я думала про сьогоднішню зустріч, мені доведеться ïхати, погода мене пiдставила. На вході в кабінет я зіткнулася з Сашею, але ми переглянулися лише холодним поглядом.

На телефон прийшла смс від мами i я неохоче відкрила його. "Зустріч сьогодні о 6 вечора" прочитавши повідомлення, туга ще більше накрила. Я не помічала, як йшов урок, обмірковуючи сьогоднішній вечір.

- Віко -Аліса трясла мене за плече.

- А ... - я повернулася до реального світу і глянула на подругу.

- Тебе до дошки викликають! - прошепотіла суворо подруга.

Я оглянула клас, всі погляди були на менi, крiм Саши, він був чимось спантеличений і свердлив дірку в парті.

Я встала з місця і мене трохи похитнуло, голова страшенно паморочилася, адже я не ïм уже другий день поспіль, організм просто не сприймае їжу.

- Віка, ти себе добре почуваеш? - вчителька пiдвелася зi свого місця і зробила крок до мене.

- Все добре, - я підійшла до дошки та почала розповідати тему.

Закінчивши, я впала на своє мiсце і глибоко зітхнула.

- Тобi треба поїсти, - Аліса пронизувала мене поглядом, -  не треба через це запускати свій організм у гіршу сторону.

Продзвенів дзвінок і Аліса потягла мене до iдальнi. Вона почала впихати в мене всякі булочки, але мене починало вивертати. Від усього цього нас відвернув Саша, i я вперше була рада йому тiльки через те, що вiд мене відстала подруга.

- Віка, я сьогодні не можу піти на репетицію, - по Саші було видно, що його щось турбує, його обличчя було серйозним, і ледве були видні вилиц, здається, вiн на щось злий.

-Добре, - я хрипiла, - я теж сьогодні не можу.

Від почутого Аліса дивилася на мене.

-Окей, - Саша пiшов і я зустрілася з обуреним поглядом подруги. 

- Ти все ж таки зібралася їхати? - Аліса схрестила руки на грудях, - ти вирішила ось так просто здатися?

- Я не збираюся здаватися, - я спохмурніла, - я не хотіла ïхати, але не думала, що погода підведе.

***

Я підвелася з місця і пішла до класу. Уроки пройшли швидко і ми повною тишею їхали додому з подругою.

Зайшовши до квартири, я лягла на диван у вітальні та ввімкнула телевізор. На менi було кам'яне обличчя, чим ближче був час, тим схвильованiша я почувала себе.

На годиннику було вже 16:30. Я встала з дивана і підійшла до вікна, сподіваючись побачити там дощ, але ні, небо було ідеально чистим. З тугою я пішла до кімнати підбирати сукню для сьогоднішнього вечора. Хоч зустріч була небажаною, але виглядати я мушу добре.

Подивившись у дзеркало, я побачила виснажене обличчя, здавалося,  що це зовсім не я. Зробивши макіяж і легкі локони, а вийшла з кімнати.

- Bay. - Аліса сидiла на дивані і, побачивши мене, розвернулася до мене, - начебто ти не хочеш цієï зустрічі, а виглядаеш так, ніби навпаки. Я похмуро поглянула на подругу.

- Я і зараз не бажаю цієї зустрічі, - я вдягла підбори і вийшла з квартири.

Мій розум помутнішав, насилу я дійшла до машини, було важко стояти на ногах.

Доïхавши до будинку батькiв, я довго не наважувалася зайти до будинку. Я поглянула на наручний годинник, було 17:50.

Я вийшла з машини і неквапом пішла в будинок. На порозі мене зустріли мама та тато з привітною усмішкою, але я ж відповіла холодною. Мама обдарувала мене обіймами i я вiдповiла на них. 

Я піднялася до своєї кімнати і сiла на ліжко. Не хочу зараз перебувати з ними наодинці, та й сенсу не бачу. Я оглядала кімнату та згадувала дитинство, як ми тут грали з Алісою. Пам'ятаю, як ми вибили вікно вазою, після чого я довго слухала нотацію від батьків.

Я почула звук каблуків, який наближався до кімнати, двері злегка прочинилися i я побачила маму.

- Мила, вони приїхали, спустись, будь ласка, - мое обличчя спотворилося від злості я вийшла з кімнати.

Я спустилася сходами i зупинилася. Я побачила дорослого чоловіка, який обдарував мене широкою посмішкою, як і жiнка, вона була дуже доглянутою.

Менi на очi попався блондин, вiн стояв до мене спиною і тиснув руку батькові. Але коли він обернувся, мої очі полізли на лоба. Що тут робить Сашко? На його обличчі було видно, що він здивований, але на його обличчі з'явилася усмішка.

- Це жарт? - я оглянула всіх.

- Якi жарти, люба моя, - мама підняла куточки губ, - ми ж тобі все вже сказали.