7 розділ

Після танців я швидко втекла додому, щоб не перетинатися з Сашею ще раз. Мені вистачило його гарненького обличчя на сьогодні.

Вдома я без сил звалилася на диван. Згадуючи мерзеннi дотики хлопця, ставало гидко. Що може бути ще гіршим?

Вранці мене розбудила Аліса, i я ледве встала. Моє тiло страшенно ломило, руки та ноги тремтіли від болю.

День пройшов як завжди. Увечері я вирушила на репетицію. Бачачи цю зухвалу морду, моє обличчя спотворювалося вiд гидоти. Від болю в тiлi було важко танцювати і виконувати найпростіші рухи.

Наступного дня ввечері, як і просила мати я поїхала до них. Я увійшла до будинку батьків, але ніхто мене не зустрів, що вразило мене. Почувши з вітальнi звук працюючого телевізора, я пішла туди. Я побачила батьків, які сиділи на дивані і кожен дивився у порожнечу.

- Кхе... Кхе... - я привернула до себе увагу.

Мама повернула голову, але замість привiтної усмішки я побачила сльози на її очах. У цей момент менi стало боляче та тривожно. Тато показав жестом, сісти поряд із ним. Я сiла серед них і кожного оглядала з тривогою. -

Люба, я буду стислий  - тато обiйняв мене за плечі, - я домовився вiддати тебе замiж за сина свого доброго друга. 

У цей момент світ ніби звалився. У мене почалася панiка. Моя сльоза впала на підлогу не одна. Мама, побачивши моï сльози, почала плакати. Я відчувала її біль, який вона переживала у тій чи іншій ситуацi

- Поясніть мені причину. Ви б ніколи не змусили мене це зробити, чому я маю вийти заміж? - мій голос тремтів, ущипніть мене i скажіть, що це сон ми будемо за тебе спокійні.

-Це хороша культурна сім'я. Забезпечена. - говорила мама, незважаючи на мое страждання.

Я чула в маминому голосі глибокий смуток.

- Що? - я схопилася з дивана. - Так ось на що ви купилися. А я?! Ви про мене подумали? Вирiшили ви, а я страждаю. Я не вийду заміж!

У мене почалася справжня iстерика, я сіла на підлогу і плакала, як божевільна.

- Віко, годi. Все буде добре, ти полюбиш його! Ти потiм менi дякую скажеш! - батько підвівся з дивана  і схилився надi мною.

Полюбити людину, яку ти ніколи не бачила у житті?! Що за марення він несе. Я вийду замiж тiльки один раз, і то з любові.

-Це зрада чистоï води! - я схопилася з підлоги і побігла до машини.

Я швидко мчала додому, пускаючи сльози. Я впевнена, що на це є причини, бо тато ніколи не видав би мене замiж і тим більше проти моєï волі.

Відкривши вхідні двері квартири, я побачила Алісу, яка сидiла на диванi та дивилася телевізор. Побачивши мене, вона підірвалася з місця.

- Віка, що сталося? - подруга схопила мене за плечі. Я подивилася на неï порожнім поглядом, розуміючи, що моя сім'я зрадила мене.

- Просто, - я прибрала її руки, - дай менi зараз спокій!

Зайшовши до кімнати, я впала на диван і почала істерично плакати. У голові було лише одне питання, "Навіщо вони роблять так зі мною? " Аліса увійшла до кімнати і спостерігала за мною з болем в очах. Вона притиснула мене до себе, намагаючись цим заспокоїти мене. Істерика почала відступати. Я лежала навколішки у подруги і розповідала все, що сталося зі мною за останню годину.

- Це не схоже на твоїх батьків! - Аліса вислухала мене з усією уважністю - я сподіваюся, що це був дуже невдалий жарт! - вiд мене виходили схлипи,- ми разом боротимемося за твою свободу! - подруга мiцно обiйняла мене, здається, це єдина людина, яка підтримала мене. 

- Іди й умийся, Віко! - я встала з дивана та пішла у ванну.

Подруга має рацію, не треба здаватися, треба боротися за волю.

Зайшовши в кімнату, я лягла на диван, впорядковуючи свій розум, але сльози накривали мене.

- Випий, і лягай спати! - Аліса простягла менi чай iз ромашкою. Спустошивши склянку, я укуталася в ковдру, і поступово почала заспокоюватися, потiм сон здолав мене i я заснула.

Вранці я побачила багато пропущених від батьків але після вчорашнього вечора зовсім не було бажання з ними розмовляти. Увійшовши до вітальні, я побачила подругу, яка сидiла, задумавшись, і не помічала мене.

Зробивши собі заспокійливий чай, я сiла поряд із нею.

- Про що думаеш? - тихо запитала я.

-Як допомогти тобі, - подруга посміхнулася і взяла мене за плечі.

- Не забивай собі голову, - відповiла я якось відсторонено, - поїхали до школи.

Ми вийшли з квартири, і я побачила біля ліфта Сашу. Вiн глянув на нас і посміхнувся. З байдужістю подивившись на нього, ми ввiйшли до ліфта i вiн слiдом.

- Ну що, Вік, як почуваєшся пiсля танцiв? - він гордо усміхнувся.

На моему обличчі з'явилася агресія, і я нервово стискала кулаки. 

- Саша, не чіпай її зараз! - Аліса побачи мою реакцію і заступилася за мене.

- I що менi буде? - вiн зробив крок уперед i відразу отримав ляпас вiд мене.

Щоб не залишатися в одному приміщеннi з цим виродком, я швидко вискочила з ліфта і попрямувала до машини.

Дочекавшись подругу, ми швидко поїхали з паркування

- Я не танцюватиму з ним! - крiзь зуби від злостi промовила я.

- Але Вік, - подруга обернулася до мене, - список вже відправлено. Ти так кажеш, нiби все залежить від нас!

- Я вдарила руками по керму.

- Це лише танець нічого особистого! - подруга намагалася заспокойти мене.

У відповідь я промовчала. Весь день я була не балакуча. Батьки намагалися додзвонитися до мене, але я просто скидала дзвінок, зараз менi гидко говорити з людьми, якi готові зрадити свою дочку через гроші.

Увечерi, як завжди, я поїхала на репетицію. Увійшовши до зали, я побачила злий погляд Саши на який я вiдповiла взаемнiстю.

Ми ретельно репетирували і сіли перепочити. Взявши телефон, я побачила смс вiд мами і знехотя вiдкрила його.

" Тобі потрібно вибрати день і час для зустрічі із сином друга батька". Якщо мама не шукає виходу, це означає що його нема. Поруч сів Аден, я швидко закрила повідомлення та прибрала телефон.