4 розділ

     Продзвенів дзвінок, і в дверях з’явилася сама пані Аліса. За цей час я встигла за нею скучити. Я кинула на неї похмурий погляд на що подруга посміхнулася, але слідом за нею увійшов Сашко, він дивився на мене пильним поглядом від роздратування.

-Не хмурся заради Бога, передчасні зморшки можуть з’явитися на обличчі! – подруга сіла поряд зі мною і взяла мене за плечі. Я подивилася на неї зі своєю чудовою ненавистю.

-Ти знаєш, що я в тобі розчарована? – я примружилася.

-О чорт! Та гаразд тобі, я просто проспала, але я бачу ти не сумувала, - Аліса кивнула на книгу, яка стирчала з сумки, куточки губ подруги трохи піднялися. Я посміхнулася та закрила сумку.

Після уроків ми пішли до піцерії. Замовивши по маленькій порції, мій мобільник почав вібрувати, на екрані я побачила мамин номер і швидко взяла слухавку.

-Так, мам, - я зробила ковток коли.

-Я з’їздила на зустріч, - мама тужливо зітхнула, що змусило моє серце битися швидше, - ви сьогодні вже зможете заїжджати.

-Дякую, мамо, тобі за все, - я розпливлася в посмішці, але мені було сумно чути її тугу. Вона все одно не хоче, щоб я покидала їхнє затишне гніздечко. Я відключила телефон і прибрала в сумку, потім подивилася інтригуючи на подругу.

-Можеш збирати свої речі! – пафосно промовила я подрузі, але сарказм чувся у моїх словах.

-Навіщо? – Аліса поперхнулася, і я почала сміятися.

-Сьогодні ми можемо заїжджати у квартиру! – крізь сміх сказала я. Аліса закричала на все кафе від радості, на що на нас подивилися всі з обуренням. Ми швидко поїли і пішли по будинках.
***
Вдома я збирала речі під тужливий погляд мами, моментами вона мені допомагала.

-Мам, ну годі, я ж не назавжди їду! – я міцно обійняла маму, але вона розплакалася.

-Не бачити тебе тиждень, для мене це здаватиметься вічністю, - мама зітхнула і міцно мене обійняла.

-Ну мам, годі! – я підібгала губи.

-Гаразд, все, я спокійна, я з тобою поїду! – мама взяла одну сумку, бо в мене їх було дві, а мені було б важко. Ми спустилися вниз де нас чекав тато.

-Вікторіє, тільки давай без жодних пригод! – тато стиснув мене в обіймах, і я розпливлася в посмішці. 

-Тату, лише підготовка до іспитів! – я єхидно посміхнулася.

-Я приїжджатиму двічі на тиждень! – різко відрізав батько і моя посмішка перетворилася на серйозну.

-Гаразд, - зітхнула я. Тато взяв у нас з мамою сумки та відніс у мою машину. Я ще довго прощалася з татом, але все ж таки ми сіли з мамою в машину і поїхали туди, де почнеться моє самостійне життя.
***
Увійшовши до квартири, я обомліла, все було чисто і доглянуто. Вхідні двері були у вітальні, тому перше, що впало на мій погляд, білий і м’який диван, зліва стояв обідній стіл, а над ним висів плазмовий телевізор. Далі кухня, на вигляд вона здається маленькою, але дуже простора. Двері, які ліворуч, вели у велику ванну кімнату. Найбільше я тішилася великою душовою кабіною з глибокою ванною. Я любителька розслабитися у ванні, читаючи книгу. Далі з кухні, двері праворуч, вели до невеликого коридорчика, від якого йшли дві кімнати, я увійшла в першу і відразу ж вирішила, що вона буде моєю. У кімнаті ми з мамою залишили сумки і пішли дивитися кімнату Аліси.

Я «балдела» від квартири, у вхідні двері пролунав дзвінок і я побігла відчиняти, мама пішла за мною. Я відчинила двері і посміхнулася, не одна приїхала з мамою! Аліса з мамою увійшли до квартири.

-Здраствуйте, тітко Елю! – я обійнала маму подруги.

-Привіт, Вікі! – жінка посміхнулася ніжною посмішкою.

-Привіт, Белло! – мами обійнялися і пішли на кухню. Я ж допомогла Алісі донести її сумку до її кімнати. 

-Саму класну кімнату собі вибрала! – Аліса насупилась і схрестила руки.

-Хто там казав про передчасні зморшки? – я процитувала її та розвела руки, вказуючи на її похмурість. Аліса посміхнулася і почала розбирати сумки. Кожна розбирала свої речі. Мами готували нам їжу майже на тиждень вперед, вони не вірили, що ми харчуватимемося нормально і не зможемо собі приготувати, чим образили нас, особисто я вмію готувати, хоч з ким можна посперечатися, але тільки не з мамами. Закінчивши, я вийшла з кімнати і пішла на кухню, Аліса вже теж була там, вона спостерігала за куховаркою мам. Я відкрила холодильник і очманіла, він був повністю забитий.

-Коли ви встигли стільки наготувати? – я була приголомшена, мої очі полізли на лоб.

-Це ще не все… - Аліса кивнула на обідній стіл. На ньому стояли штук п’ять контейнерів із їжею.

-Ми закінчили, тепер точно не будемо переживати за ваше харчування! – тітка Еля розпливлася в посмішці.

-Ох, і не кажи, - мама здула пасмо волосся із свого лиця. 

За вікном уже стемніло, проводивши мам, які довго не випускали із своїх обіймів, вони все ж таки пішли. Від втоми ми впали з подругою на диван.

Навіть якось нудно стало, що робитимемо? – Аліса зітхнула.

-Ну не знаю, як ти, але в душі я перша! – я встала з дивана і побігла туди.

-Гаразд, я піду поки якісь уроки впораю.

Втома позначалася на мені, але цівки води розслабляли мене. Зараз просто хочеться завалитися на диван і заснути, але ні, Віка, уроки чекають на тебе. Вийшовши з душу, я обмоталася рушником і вийшла із ванни. У квартирі панувала тиша, я зазирнула до кімнати подруги, вона старанно щось писала.

-Аліса, душ вільний, - від мого голосу вона здригнулася.

-Добре, - вона продовжувала писати.

Я зайшла в кімнату і переодягнувшись у домашнє, я лягла на диван і почала робити домашнє завдання. Ну що, вітай нове життя.
***
-Віка!!! – Аліса трясла мене за плече. Розплющивши очі, я побачила перед собою підручник з хімії. Чорт, я зовсім не пам’ятала, як заснула. Я підвела голову і подивилася на Алісу, вона вже була зібрана. Я різко схопилася з дивану.

-Я що, проспала? – я витріщила очі на подругу.

-Розслабся, у тебе ще півтори години! – я видихнула і почала збирати підручники з дивану, але зупинилася.