3 розділ

 З класу я вибігла в гніві, хотілося зносити все на своєму шляху. Як цей упир посмів доторкнутися до мене? Згадуючи його дотики, на моє тіло набігають мурашки від огиди. Зайшовши в туалет, я ополоснула обличчя холодною водою, щоб упорядкувати свій мозок, тому що зараз хочеться придушити цього покидька. Сполоснувши обличчя, я почала відновлювати дихання, цим мої агресивні почуття охолонули. Почувши дзвінок, я вийшла з туалету і попрямувала стрімко до класу, щоб висловити Сашку все, що я про нього думаю, але на жаль його вже не було. Аліса, побачивши мене, підійшла до мене і ми пішли до локерів.

-Що цього разу ви не поділили? – Аліса видала смішок.

-Не хочу про це говорити! – я відкрила локер.

-То все серйозно? – на обличчі подруги дивовижна гримаса.

-Ну мені ніби в душу плюнули! – я грюкнула дверима локера.

-Та хай тобі, остигни, будь розумнішим! – подруга усміхнулася, і почала підштовхувати мене, щоб піти до кабінету біології.

Наприкінці коридору я побачила Сашу, який «атакував» чергову дівчину і та піддавалася його спокусам.

-Ось бабій! – я зневажливо подивилася в їхню сторону.

-Та кинь ти, він цих баб щодня міняє! – від її слів, моє обличчя скривилося ще сильніше від огиди.
Ми зайшли в клас і зайняли своє місце, через деякий час у клас увійшли Саша і Міша, Аліса не відводила від Міші погляд.

-Ось дурепа! – подивилася я на подругу.

-Ти це кому? – Аліса озернулася, на що викликала мою усмішку.

-Тобі! Охолонь Аліса, він тобою просто скористається! – я поклацала пальцями біля її очей, бо вона знову перевела погляд на бабника.

-Вмієш ти настрій зіпсувати! – подруга підібгала губи і відпустила погляд.

-Я про тебе дбаю! – я поклала на її плече руку і посміхнулася. Відчувши на собі проникливий погляд, я обернулася. Позаду мене стояв Саша.

-Що тобі треба?! – фиркнула я, на що отримала легкий поштовх від подруги.

-Дай домашнє завдання списати? – він нахилився до мене, і я відчула його подих на собі.

-У тебе вистачає сміливості ще щось просити в мене? – обурилася я похмуро.

-А чому ні? – він підняв одну брову, його блакитні очі дивилися на неї.

-Ні, Саш, увімкни мозок і зроби сам! – я відвернулася від нього роздрвтована.

-Дай ти йому…е списати! – Аліса зітхнула, і хотіла взяти мій зошит, але я вирвала його з її рук.

-Я сказала ні! – крикнула я, обдарувавши злісним поглядом подругу, Аліса дала йому свій зошиті мило посміхнулася йому, фу, як гидко.

-Навіть твоя подруга розумніша за тебе! – прошипів Сашко мені на вухо і пішов.

-Ось ти дурна! – Аліса закрила обличчя руками і похитала головою.
***
Після піцерії я приїхала додому дуже втомлена. З Алісою ми домовилися, що вона приїде ввечері до нас, бо треба починати шукати квартиру. Мама сиділа у вітальні і читала журнал, а тата на подив ще не було.

-Привіт, мамо, - я поцілувала її в щоку, - а де тато?

-У справах поїхав, ти їсти хочеш? – мама відклала журнал і встала з дивана.

-Ні, дякую, ми з Алісою в піцерії поїли! – я посміхнулася і пішла за мамою, яка віддалялася на кухню.

-Вона сьогодні приїде? – мама зупинилася і розвернулася до мене. У відповідь я мовчки кивнула, і взявши свою сумну з передпокою, попленталася до своєї кімнати. Переодягнувшись у домашнє, я сіла за уроки. Сьогодні потрібно зробити дві доповіді, глибоко зітхнувши, я взялася до роботи.

Надворі вже вечоріло, а я тільки закінчила домашню роботу. На весь будинок пролунав дверний дзвінок, і я пішла відчиняти. То була Аліса.

-Здраствуйте, тітка Белла! – подруга привіталася з моєю мамою, мило їй посміхаючись.

-Доброго дня Алісо! – мама у відповідь мило посміхнулася подрузі і обійняла її.

-Здраст… - подруга хотіла привітатися з моїм батьком, який досі, благополучно, був відсутній.

-Навіть не намагайся, його все ще нема! – я посміхнулася і направила подругу до вітальні.

Серед понад ста квартир ми знайшли одну нам потрібну. Вона була двокімнатна, а зал і кухня з’єднані, ніби на зразок студії. Мама домовилася з господарем квартири про зустріч  на завтра, а ми ж не зможемо завтра поїхати з нею, бо ми вчимося і, цитуючи слова мами, «жодних прогулювань, у вас іспити на носі». Вже було пізно, Аліса поїхала, а от батька все не було, і  починала хвилюватися, він ніколи так не затримується. Мама ж спокійно сиділа на дивані і переключала постійно канали, але на її обличчі була тривога, і іноді вона нервово і тужливо дивилася на мене. Почувши вхідні двері, що відкриваються, я побігла туди. Батько, побачивши мене, подивився з жалем, але при цьому натягнув посмішку. Що відбувається у цій сім’ї? Я, звичайно, в курсі всіх подій.

-Все в порядку? – я обійняла батька.

-Все добре, просто втомився! – тато зітхнув і відповів на мої обійми, міцно обійнявши.

-Точно?! – я подивилася на нього з певною підозрою.

-Не утрируй, вже пізно, йди спати! – послухавшись його, я пішла до кімнати. Можливо, він справді так втомився і його поведінка доводить це. Тоді чому поводиться так мама? Можливо, я надто собі накручую. Я намагалася не брати на думку все це. Завівши будильник, я лягла спати.
***
Розплющивши очі, я думала, що кинуло мене на такий ранній підйом. Подивившись на годинник у телефоні, я дуже здивувалася, щоб підняти мене в такий час, потрібно зробити багато маніпуляцій. 5:42, чорт забирай, зараз. Сну в мене в жодному оці, і що мені зараз робити? Я почула, як батьки почали збиратися на роботу і незабаром покинули будинок. Я попрямувала до душу, який підбадьорив мене ще більше. Одягнувшись і зробивши легкий макіяж, я почала думати, що зробити на голові. Я, то збирала волосся в хвіст, то в пучок, в результаті залишила його розпушеним. Вдягнувши підбори, я визирнула на балкон, щоб оцінити погоду, проте сьогодні було похмуро, тому я накинула на себе кардиган і вийшла з дому. Я вирішила сьогодні прогулятися і не брати машину, часу у мене було достатньо. Діставши книгу Жуль Верна, я пішла у світ читання, забувши по навколишнє.