2 розділ

Швидко зробив всі уроки, я зручно розмістилась в ліжку і поринула в світ фантазії Жуль Верна. Но з відчуття кайфу мене витягнув звінок по скайпу – це була Аліса. Я взяла свій ноутбук зі столу і лягла з ним на ліжко.

-Вмієш ти все зіпсувати, - пробурмотіла я, дивлячись на неї пронизливим поглядом.

-Ти з хлопцем? – Аліса здивувалася, а мене це розізлило.

-Аліса! – я взяла книжку і показала її в екран.

-Ти поговорила з батьками? – подруга аж засвітилася від щастя.

-Ні, під час вечері хочу, а я так розумію тебе відпустили? – із ноутбуку я почула крики щастя на що я просто закотила очі. За дверима я почула кроки, які наближалися до моєї кімнати. Тому, попрощавшись з Алісою, я закрила кришку ноутбука.

-Віко, йди вечеряти! – мама відчинила двері і мило посміхнулася мені.

-Так я зараз підійду! – я посміхнулася у відповідь, і мама зачинила двері. В голосі було бажання задати це серйозне запитання, но я не була готова до нього. Хвилювання накрило мене з головою. Зробив глибокий вдих, я вийшла до столу. Спустившись, я мило всім посміхнулась. Мама поклала переді мною тарілку з їжею і від хвилювання я почала це все їсти за дві щоки.

-Вікторіє, все гаразд? – мама здивовано дивилася на мене.

-Так, просто, дуже голодна! – я посміхнулась.

Батьки почали говорити про моє майбутнє, куди мені варто вступити, а куди ні, видно що моє бажання не враховується, вони хочуть для мене гарне майбутнє. Я сиділа і колупалась в тарілці. В голову прийшла ідея, підготувати «грунт», для такої серйозної розмови. Мама почала прибирати зі столу, і я почала їй допомагати. Я допомогла мамі з прибиранням, ми мило поговорили за миттям посуду.

-Віка, що ти хочеш? – мама сперлася на стільницю і примружилася, я нервово проковтнула слину і все їй розповіла

-Віка, ви обидві з глузду з’їхали? Ви ще вчитеся, яка квартира? – мама перейшла на голосний голос, і я вже пошкодувала, що сказала їй про це, бо почув батько і увійшов до кухні.

-Що за шум? – тато схрестив руки і глянув на нас обох зневажливо.

-Вони з Алісою хочуть винайняти квартиру! – мама була в люті, це було видно на її обличчі, я ж стояла і боялася поворухнутися або вставити слово.

-І? Ти знаєш, що наша дочка самостійна, їй уже 18 років! – та гаразд, не вірю своїм вухам, тато на моїй стороні? Я посміхнулася йому і обійняла.

-Мамо, чому ти не така? – я підібгала губи.

-Саме тому, що я твоя мати!

-Будемо права качати? – тато посміхнувся, так само обіймаючи мене.

-Допустимо, вона вже доросла, але як вони платитимуть за неї? – мама з обуренням подивилася на мене.

-Ми працюватимемо, - бадьоро відповіла я.

-Яка робота, у вас на носі іспити? – мама кинула рушник собі на плече і поставила руки в боки. Видно, що вона намагалася хоч за щось зачепитися, але не відпускати мене.

-У нас є вільний час! – я намагалася відстояти свою позицію.

-Це не справа, Вікторіє, - батько звернувся до мене, він сів за стіл і вже перевів погляд на маму, - ми можемо допомогти їм поки вони не закінчать школу, а далі хай працюють.

-Робіть що хочете! – мама кинула рушник на стільницю і пішла у вітальню, через що мені стало сумно. Так і не отримавши відповіді, я пішла до себе.

Я лягла на ліжко і почала знову перечитувати Жуль Верна, щоб заспокоїти свої нерви. З вітальні чулися розмови, що мене налаштовувало на гарний лад. Через годину після того, пролунав стукіт у двері.

-Вікторіє, не зайнята? – мама посміхалася і це мене тішило.
Я прийняла сидяче положення і постукала поруч, давши знак, щоб вона сіла. Мама зачинила двері і сіла поряд зі мною.

-Вибач, що зірвалася, дочко! – мама пригорнула мене за плечі і я притиснулася до неї.

-Я все розумію! – зітхнула я.

-А ти не пропадатимеш? – я глянула на маму з широкою посмішкою.

-Звичайно, ні. Кожні вихідні я приїжджатиму до вас!

-Ну тоді гаразд! – мама зітхнула і посміхнулася. Я міцно обійняла її і почала цілувати кожну частину її обличчя.

-Ну все, все, годі! – мама відсунула мене з усмішкою, - але квартиру вибираємо разом!

-Звісно! – я була шалено рада, зараз нічого не говоритиму Алісі, завтра в школі. Мама побажала мені на добраніч і покинула кімнату. Я лягла в ліжко і думала про майбутнє життя в квартирі.
***
«Молодець, Віка, ти знову заснула і не завела будильник» з цими думками я розплющила очі і, підірвавшись з ліжка, почала бігати по кімнаті в пошуку телефону.

-Фуух, 6:53, - я полегшено зітхнула і сіла на ліжко. Я почала прислухатися до тиші, нікого вже нема. Запустивши руки у волосся, мене наздогнали підтягушечки. Вставши, я пішла в душ. Привівши себе в божеський вигляд, я одягла чорну коротку сукню з поясом, зробила легкий макіяж і локони.

Я вдягла підбори і вийшла з дому. Наразі виникне питання про сніданок? З ранку мій організм не переносить їжу, мене починає нудити.

Я кинула сумку на переднє сидіння, сіла за кермо і нікуди не поспішаючи поїхала до школи. Я все також буда в передчутті самостійного життя, від чого настрій був на максимумі. Біля входу на мене чекала Аліса і я вирішила над нею познущатися. Я вилізла з машини з серйозною гримасою і попрямувала до неї.

-Ну що, поговорила? – Аліса обійняла мене, і ми пішли до локуру.

-Ох, мені це таких нервів коштувало… - я зробила сумне обличчя.

-Що? Не дозволили? – подруга обурилася.

-Я так довго прохала їх, - здавалося, що Аліса втратила надію.

-Чорт забирай, так чи ні? – я не звертала увагу на її обурення, і це її дратувало.

-Але, - я зупинилася біля свого локера і відкрила його, - мені дозволили!
Подруга заверещала від радості і стиснула мене в міцних обіймах, я відчувала, що ось-ось задихнуся.

-Але мама сказала, що вибере нам квартиру сама! – я відсторонилася від неї.

-Та без проблем, - подруга посміхалася широкою посмішкою.

Взявши потрібні підручники, ми пішли у клас, бурхливо обговорюючи майбутню квартиру. Підійшовши до свого місця, я завмерла.