1 розділ

Природа цвіте, луки покриті широким шлейфом зеленої трави. У небі неквапливо ширяють, мов величезні кораблі, важкі купові хмари. Люди грають у фонтані, рятуючись від спеки. Заїхавши на шкільну тереторію, я покинула свою машину біля входу. Стоячи біля неї, я озиралася і захоплювалася. З боку я виглядаю повною дурепою, але не можу приховати свою радість від настання першого дня літа. Аліса, ще не приїхала до школи. На спеці я стільки не вистою, чекаючи на неї, здавалося, що перший день літа не повинен бути таким спекотним, але тільки не в Лос-Анджелі. Я взяла сумку з машини і повільно пішла до локерів. Спочатку хочу трохи розповісти про себе… Мене звати Віка. Зовсім нещодавно мені виповнилося 18, і я закінчую 11 клас. Я не з родини багатих батьків, які балують свою доньку або наймають охоронця, щоб бачити її в безпеці… Я завжди була самостійною, і батьки про це знали. Не можу сказати, що ми злиденні, просто люди середнього достатку. З дитинства, батьки мене переконали, що навчання моє все, і що від нього залежить моє майбутне життя, тому з 1 класу я пішла в нього з головою і досі в ньому залишаюся, щоб в майбутньому бути перспективною дамою з хорошим заробітком. Але вже на уроці, я чекаю того моменту, коли ми з подругою підемо в піцерію, це як би наша традиція чи що, але це  і був сенс моїх походів до школи. У 16 років, я вперше зустрічалася з хлопцем, тому що батьки були проти стосунків, нібито вони заважатимуть моєму навчанню, тому ми вирішили, що зустрічатимемося потай. З ним у мене був перший поцілунок, від якого мої почуття тільки міцніли. Життя мало такий же ритм. Я не закинула навчання через стосунки, чого так боялися мої батьки, але саме через це наші почуття охолонули, тому що ми мало приділяли уваги один до одного, рідко проводили час разом, і рівно через півроку ми розлучилися. Тоді я і поставила хрест на особистому житті доки не закінчу школу.

 У своєму локері я перебирала підручники для сьогоднішнього дня доти, поки до мене не підійшла Аліса. Я повернулася і уважно дивилася за її рухами. Вона то стрибала на місці, то кривлялася, при цьому на її обличчі світилася усмішка. Зазвичай по понеділках вона ходила пригнічена і сумна, бо саме в цей день у нас багато уроків і всі ті, які їй не подобаються, але якщо її послухати, то її все в цій школі не влаштовує.

-Обирай, ти говориш, що тебе спонукало на це щастя, або я викликаю швидку, бо ти схожа на психа,-я зробила серйозний вигляд, підійняв одну брову.

-Мені Міша підмигнув!-закричала вона від щастя.

-О ні, не продовжуй, бо в мене зараз з вух кров піде!- я закрила їх руками і повернулася до локеру. Терпіти не можу, коли вона починає про них розмову, а особливо про дружка Мішу, Сашу. Ці хлопці поводять себе як лідери школи від чого всі дівчата від них шаленіють, і Аліса не відстає від них, дивитися на це все не можливо. Так вийшло, що Сашко ненавидить мене, а я його.
Я продовжувала перекладати підручники, як раптом всі навколо замовкли, я вже навіть зраділа , що нарешті настала тиша, но, ні, Віка, не сьогодні. На горизонті з’явилися ці двоє на що я просто не звернула уваги, а зрозуміла я з розмов дам які стояли поруч. Я відчула легкий поштовх в плече и обернулася, переді мною стояв сам «КОРОЛЬ» школи-Олександр, на що я зробила здивований вигляд.

-Посунся и дай пройти!- Саша посміхнувся, потім почав сміятися. Моє обличчя враз перекосилося від злості.

-Де написано, щоб я якимось непристойним особам місце уступала?- я почала награно  дивитися по сторонам, потім підняла та опустила пречі.

-Ти не маєш права так зі мною розмовляти!!- він зробив крок уперед.

-Як дозволено так і розмовляю!- я повернулася до локеру та зачинила його, але, неочікувано, мене розвернули й притисли до шафи, тримаючи за плечі. Розлючені очі Саші дивилися в мої, що більше мене лякало.

-Тобі ніхто не дозволяв так зі мною розмовляти!- прошипів він, сильніше притискаючи мене, від його натиску плече починає боліти.

-Скоріше я можу собі це дозволити!- я посміхнулася, в цей момент він замахнувся на мене, но на моєму обличчі був спокій.

-Дозволиш собі вдарити дівчину, ну давай, я чекаю!- усміхнулась я, Саша вдарив в шафу поряд з моєю головою.

-Да пішла ти, стерво!- він прибрав свою руку, і вони з Мішею пішли геть.

-Шоу завершено!- я поплескала в лодоні над головою, всі почали розходитися. Аліса взяла мене під руку і потягла до класу.

-Ти що витворяєш, навіщо з ним так розмовляєш?- Аліса насупилась, це розізлило мене, і я забрала свою руку.

-Віка, да зрозумій ти, що все це може погано закінчитися для тебе.- вона ніяк не заспокоїться.

-Аліса, закрили тему!!!

Я почала повторювати тему, і перестала слухати її, саме це мені допоможе забути що щойно трапилося. Почався урок і містер Бенсон почав розповідати нову тему. Зараз урок хімії, він мені дуже подобається. З поспіхом я записую нову тему.

-Віка, мені тут така ідея в голову прийшла!- Аліса посміхнулась, палаючими очима подивилася на мене.

-Та ні, Алісо, в твою голову ніколи не лізуть розумні думки!-я також посміхнулася.

-Може почнемо знімати квартиру разом, ми вже дорослі і час починати жити самостійно,- я подивилася на Алісу здивованими очима.

-Ти зараз серйозно? Головою часом не вдарилася?- но Аліса почала знову.

-Віко, я зараз повністю серйозно!- подруга зробила серйозний вигляд.

-Знаючи мого батька, він ніколи мене не відпустить від себе, як би він мене не пестив,- я випустила повітря з легень і почала далі писати свій консперт.

-А ти поговори з ним на цю тему,- на її слова я не відреагувала.

День пройшов досить тихо, іноді я зустрічалася з Сашком, але він обходив мене десятою дорогою, сьогодні я не буду напруженою і роздратованою. Після 6 уроку ми як по графіку поїхали до піцерії. Обідавши, я пояснила Алісі деякі теми, які вона прослухала. Потім, я поїхала додому де на мене чекала любляча сім’я. Мама кружляла на кухні а тато дивився телевізор. Я увійшла до вітальні і чмокнула його в щоку.