Розділ 13. Подружнє слухання

До слухання минуло дев’ять днів. За цей час Ліхтарна повернула Ритині двері й половину коридору, Ярина укріпила балку, Северин зібрав свідчення про Рена. Вони вечеряли за одним столом, сперечалися над актами й не цілувалися. Не цілуватися виявилося технічно просто й напрочуд виснажливо.

Зала сімейних справ була кольору вареної ковбаси, з позолоченими вінками під стелею. За словами Міри, після реформи чиновники вирішили зробити її «менш бюрократичною» й витратили три міські бюджети невеликої вулиці. Результат змушував замислитися, чи не краще було залишити бюрократію як є.

Суддя Ратушна мала чорну мантію, срібний слуховий апарат і звичку дивитися поверх окулярів.

— Палата просить припинити опіку через конфлікт інтересів інспектора Гарта, навмисне приховування аварійності пані Верес і втрату будинком мешканця.

— Мешканця повернуто, — сказав Северин.

— Сам факт стирання підтверджує нестабільність.

Представник Клари підвівся.

— Немає й доказів, що господарська пара здатна діяти спільно. Шлюб виник без взаємної згоди.

— Саме тому ми його анулюємо, — відповіла Ярина.

Суддя звела брову.

— Ви захищаєте союз, який хочете розірвати?

— На десять днів. Щоб урятувати мешканців і з’ясувати, хто пошкодив камінь.

— А потім?

— Потім розлучимося.

Десь позаду рипнув стілець. Северин лише перевернув ручку в пальцях ковпачком догори.

Представник Палати розклав фотографії зниклого коридору.

— Почуття власниці не можуть переважати громадську безпеку.

— Які почуття? — Ярина підвелася. — Я реставрувала сімнадцять старих будівель, три рекомендувала закрити. На Ліхтарній пошкодження почалося з навмисного доступу до фундаменту. Ось аналіз розчину, сліди бура й акт про виселення, складений до аварії.

— А ваша особиста зацікавленість?

— Є. Там живуть люди, за яких я відповідаю.

— І інспектор Гарт?

Ярина глянула на Северина.

— Також.

Представник перестав шелестіти фотографіями.

Суддя звернулася до Северина:

— Чому ви не відмовилися, дізнавшись про конфлікт?

— Бо це призвело б до негайного вилучення каменя. І тому, що пані Верес має рацію щодо штучного пошкодження.

— Ви довіряєте її висновкам?

— У питаннях конструкції — беззастережно.

— А в управлінні адресою?

Северин провів пальцем по шраму, виграючи час.

— Вона ризикує більше, ніж я вважаю розумним. Але слухає будинок, не підкоряючись йому. Я довірив би їй вивести людей із нестабільної кімнати.

— Це професійна відповідь. Я питаю про спільне проживання.

Ярина прикусила внутрішній бік щоки. Северин усе одно помітив.

— Пані Верес залишає чашки на підвіконні, працює після опівночі й забуває їсти, коли щось лагодить. Не терпить, коли її оберігають без пояснень, проте сама робить те саме з усіма мешканцями. Вранці їй потрібні десять хвилин, перш ніж вона починає розмовляти добровільно.

— Правильно? — уточнила суддя.

— Про чашки перебільшено.

— Учора їх було три, — нагадав Северин.

— Дві з половиною. В одній лишилося на денці.

Навіть суддя всміхнулася.

— Тепер ви, пані Верес.

— Северин двічі перевіряє замки, не любить солодкого чаю і читає документи від кінця до початку. Залишає світло в передпокої для Дана. А коли боїться, стає не жорсткішим — ввічливішим.

На останньому реченні Ярина спіткнулася вже запізно. Северин дивився на неї довше, ніж вимагала перевірка фактів.

Суддя залишила опіку до завершення тридцятиденного терміну, призначила нагляд і заборонила виносити з будинку адресні матеріали.

На сходах Палати Лідія Корс сунула Риті тонку папку.

— Я цього вам не давала.

Усередині були списки вилучених каменів, графік підключення центральної вежі й таблиця аварійних порогів. Останній рядок позначав Ніч заснування — до неї лишалося дев’ять днів.