Розділ 8. Друга половина форми

До архіву їх не пустили.

Черговий показав наказ Клари Дорн: матеріали щодо Ліхтарної, 8 закрито на час внутрішньої перевірки. Северинове посвідчення він повернув обережно, двома пальцями.

— Пані Дорн просила вас прибути завтра о восьмій.

— Вона вже знає, що я тут?

Черговий зиркнув на журнал відвідувачів.

— Тепер точно знає.

На вулиці Ярина запитала, чому Северин промовчав про Олексу.

— Людина, яку змусили стежити, корисніша за людину, налякану викриттям.

— Ви впевнені, що його змусили?

— Ні. Саме тому перевірю.

— Без мене?

Северин довше звичного розглядав її під світлом ліхтаря.

— Разом, — погодився він і сховав посвідчення, наче рішення вже не стосувалося служби.

Наступного ранку Клара Дорн сама приїхала на другу перевірку. Від тітчиного відбитка її відділяли роки: срібне волосся коротко підстрижене, біля рота глибокі складки. На правій руці перстень із темним каменем. І жодної показової криги. Вона знала ім’я секретаря, подякувала за форми, підсунула Риті стілець раніше, ніж та попросила.

Ось як це працювало. Клара не підвищувала голосу й не квапила, а люди самі випростувалися, чекаючи наступного слова. Небезпечна жінка — насамперед тому, що поруч із нею дуже хотілося повірити в розумність будь-якого рішення.

— Пані Верес, прийміть мої співчуття. Ми з Оленою знали одна одну багато років.

— Вона вас згадувала.

Клара ледь затримала погляд.

— Сподіваюся, не лише погано.

— Вона взагалі мало розповідала.

— Такою була Олена.

Северина начальниця привітала кивком.

— Поговоримо після перевірки.

— Можемо зараз.

— Не варто змішувати службове й родинне.

Слово «родинне» прозвучало без насмішки, але секретар усе одно почервонів і сховався за формою.

Друга перевірка вимагала описати рішення партнера в небезпечній ситуації, не радячись із ним.

— Інспектор Гарт обере евакуацію, навіть якщо вважатиме будинок невинним, — сказала Ярина. — Спочатку люди, потім докази.

— Вам це не подобається?

— Мені не подобається, що він іноді забуває зарахувати себе до людей.

Северин зняв великий палець із краю персня, і до цієї миті Ярина не помічала, що він його стискає.

Він спершу глянув на Ярину й лише тоді відповів:

— Пані Верес спершу перевірить, чи загроза справжня. Побачить людину в небезпеці — порушить власний план.

— І що вас у цьому не влаштовує?

— Доводиться складати кращі плани.

Ярина поставила ще одну риску біля кривої галочки, хоча форма цього не вимагала.

Після огляду Клара затрималася в підвалі, вивчила сітку, червоний пил і сліди бура.

— Відстороніться від справи. Обоє.

— На якій підставі? — запитав Северин.

— Ти юридично пов’язаний із власницею. Будь-який висновок оскаржать.

— Мій підпис уже внесли до акта, складеного до огляду.

— Тим більше потрібна внутрішня перевірка.

— Хто готував акт?

Клара вдягнула рукавичку.

— Я не обговорюватиму кадрові питання в підвалі приватного будинку.

Ярина підняла крихту розчину.

— А пошкодження приватного будинку обговорюватимете?

— Ви компетентна реставраторка, пані Верес. Саме тому мусите розуміти: споруда може перейти межу, після якої прихильність мешканців її не врятує.

— Я не говорила про прихильність.

— Але вже говорите «наш будинок».

Клара зняла рукавичку й торкнулася захисної сітки. Перстень коротко спалахнув червоним, адресний камінь відповів поштовхом. Северин притиснув великий палець до пломби й одразу відсмикнув: він теж відчув відгук.

— Третю перевірку призначено напередодні завершення опіки, — сказала Клара. — До того часу не виходьте за її межі.

На сходах вона зупинила Северина.

— Ти хотів знати, чому тебе призначили на цю адресу? Олена залишила умову: огляд має проводити брат Леї Гарт.

— Навіщо?

— Можливо, хотіла сказати правду. А може, використала твою втрату, щоб урятувати свій дім. Мертві рідко пояснюють мотиви.

Після її від’їзду Северин довго стояв біля вікна.

— Вона знала про заповіт і готувала акт із вашим ім’ям, — сказала Ярина.

— Це ще не доказ її участі, — сказав Северин, проте без колишньої певності.