Глава 11

Як тільки Матвій вийшов з кімнати, вона сіла на край ліжка і почала думати, як втекти, але думки не ішли в цей бік. Вона подумала: а чому він такий суворий? Якщо ставиться до неї так, то чому одружився? Чому вибрав саме такий спосіб оплати за борги батьків? І чому батьки, не думаючи, погодилися?
Її думки зайняті цими питаннями, але відповіді на них вона не знайшла. Єва вирішила прийняти холодний душ, щоб розвіяти їх і поки не згадувати про це.

Прийнявши душ, вона привела себе до ладу. Думки майже не турбували, вона вирішила погуляти по будинку. Він був великий, але їй було не до того, щоб розглядати його в день весілля. Єва зайшла в кімнату в кінці коридору і подумала, що це кабінет Матвія, так як там стояв великий стіл, багато шаф із книгами, документами і якісь незрозумілі фігури. Навпроти стола стояла довга тумбочка, а зверху висів телевізор. На тумбочці стояв маленький вазон, папери і фото...

Фото з чорною стрічкою збоку. Єву це зацікавило. На фото була молода дівчина, вона так мило посміхалася: очі зелені, коротке волосся русявого кольору. Єві стало цікаво, хто це, але вона далі розглядала кімнату: шкіряний диван у кутку, картини, на яких похмура природа, голі дерева, злива, і всі вони виглядали чорними, але виднівся темно-синій колір. Самі стіни були холодного сірого кольору.

А потім Єва підійшла до фото з дівчиною, взяла його в руки і почала роздивлятися, як раптом хтось вихопив фото з рук. Коли вона обернулася, побачила Матвія.
— Що ти тут робиш? — запитав Матвій майже суворим тоном, але, подивившись на фото, в його очах виднівся смуток.
— Я вирішила оглянути будинок і помітила це фото в цій кімнаті. Хто це? — я відповіла чесно. Тут же немає нічого такого, і я вирішила дізнатися, хто це.

Матвій мовчав, подивився на фото і наче намагався стриматися від болю всередині. Його обличчя більше не було суворе, кам'яне, а навпаки — сумне.
— Це моя молодша сестра...

 

МАТВІЙ
Подивившись на фото сестрички, я хотів перевернути все до гори дригом. Я не злився на Єву за те, що увійшла в мій кабінет, що тримала фото сестри.
Але згадав той день, наче це було вчора. Клятих п'ять років себе виню в цьому. Це через мене вона загинула, якби не я, вона б була жива. Із сестрою ми були дружні, не сварилися.

Одного разу вона випросила мене взяти її з собою в клуб. Я довго сперечався і не хотів, щоб вона ішла, там завжди якісь виродки. Але не знав, що в той вечір залишуся без сестри та друга. Я взяв її з собою все-таки, сказав, щоб не відходила від мене. Вона не послухала, відійшла від мене, а я в той момент посварився з другом, ще трохи — і побилися б.

У якийсь момент він почав нести нісенітниці всілякі, казав, що я з ним із-за вигоди. Але яка мені вигода? Я був багатший за нього, розумніший, мудріший, і всі дівки на мене вішалися, і його дівка теж, а його це дратувало. Він думав, що все із-за мене, але вона сама клеїлася. Він мені пообіцяв, що я пошкодую, але я сам не розумів, за що. Я нічого такого не сказав йому, лише він всяку дурню молов. Я вирішив, що він перебрав, і завтра ми зможемо все обговорити.
Я почав шукати сестру, як раптом прийшло повідомлення на телефон. І що було там, мене налякало.